Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

на коняку жінка. Її від природи темне волосся було перетворене хною у рудий колір, і вона була так сильно нафарбована, як актриса, яка готується постати перед рампою. Очевидне бажання цієї жінки з великими рисами обличчя виглядати привабливо було б жалюгідним, якби його гротескність не обеззброювала. Вона була посміховиськом, і ви не могли не повірити, що вона знала це і бачила в цьому забавність. І в додачу до фантастичної якості її зовнішності, вона носила в лівому оці монокль без оправи і без шнурка. Удови, які тільки що згадувалися, погодилися, що якщо б ви не знали про неї всього, ви б сказали, що вона жахливо вульгарна. Мало що уникало гострого погляду за моноклем, і, прекрасно усвідомлюючи це, вона подбала про те, щоб дати цим леді достатній привід для їх зауважень.

- Забавно, - журливо говорили вони, - що вона, здається, подобається чоловікам.

Було принизливо на званому обіді, коли чоловіки, допивши свій портвейн, ввійшовши в вітальню, збиралися навколо Джейн і голосно реготали, поки вона викладала свої погляди на речі, взагалі зі свободою слова, незвичайною в суспільстві графства. А її батько і мати були такими гарними людьми.

Пані Хендерсон, коли вона сприйняла подробиці наряду Джейн, підняла брови.

- Моя бідна Джейн, невже ви зобов'язані так сильно гримуватися літнім днем в глибині країни?

- Я відчуваю себе такою забавною, якщо на мені немає мого обличчя, - відповіла Джейн, дістаючи губну помаду і накрашуючи губи, які вже були і так сильно накрашені.

- Ви не виглядали б такою забавною, якби не робили цього.

Джейн видала глибокий горловий смішок.

- Люба, яка ви мила зі мною, але я все одно полюбляю вас.

Пані Хендерсон не була позбавлена почуття гумору.

- Ви такі вульгарні, що сусіди не можуть звільнитися від думки, що, мабуть, між мною і одним з єгерів сталася невелика дурість, і це не дуже добре для мене, так як мені було всього дев'ятнадцять, коли ви народилися.

- А було, мати?

Пані Хендерсон і Мей вибухнули сміхом.

- Ви дурочка, Джейн. - Пані Хендерсон насипала ложки чаю в чайник і налила туди гарячої води. - Вони не затримаються надовго, чи не так? Хто грає?

- Батько і Томмі грають проти Діка Марі і Дори.

- Тоді чому б Джиму не піти і не випити з нами чаю?

- Дійсно, чому? Ви ж не думаєте, що він зможе відірватися, коли Дора на корті.

- Не будьте такою дурною, Джейн, - сказала пані Хендерсон трошечки уїдливо.

Джейн міцніше встановила своє скло в оці.

- Люба, від вас нічого не приховаєш. Я знаю, що з вами мені ніколи нічого не сходе з рук. Я не знаю, чи закохана Дора в Джима, але я знаю, що Джим так сильно закоханий в неї, що не може дивитись прямо. І ви теж це знаєте.

Пані Хендерсон перемішувала заварку, а її дочка та невістка з цікавістю дивилися на неї. Вона злегка знизала плечима.

- Йому всього двадцять один, бідному ягняті. Він забуде її, коли повернеться в Оксфорд.

- Вам би не дуже сподобалося, якби він поїхав і одружився з іноземкою, чи не так?

- Навіть іноземці - люди, дорогенька, - сказала пані Хендерсон, з тим, що для неї було значною уїдливістю. - Я помітила, що дещо ми, англійці, схильні забувати.

Джейн випросталася на стільці.

- Ви хочете сказати, що не будете заперечувати?

На мить пані Хендерсон замовкла, а коли заговорила, це було більше схоже на те, що вона говорила сама з собою, аніж відповідала Джейн.

- Вона гарненька і розумна. Мені страшенно шкода її. Вона одна на цьому світі. У неї немає дому, і у неї немає країни. І той кошмар, що її батька вбили в концтаборі!

- І все ж вона німкеня. Якщо спалахне війна, ви не зможете утримувати її тут.

- Ваш батько каже, що війни не буде. Він каже, що точно знає, що, коли дійде до справи, Гітлер відступить.

- Батько не хотів би, щоб Джим одружився з Дорі.

Пані Хендерсон перевела свій лагідний погляд з Джейн на Мей, а потім з Мей на Джейн.

- Я дивуюсь. Мей заміжня вже вісім років і в неї немає ніяких дітей. Ви також не маєте, Джейн.

- Що ви пропонуєте мені з цим робити? Найняти нового шофера? - запитала Джейн.

Пані Хендерсон, занурена в свої думки, не звернула уваги на це легковажне зауваження.

- Ми володіємо цим місцем вже двісті років. Це гордість серця вашого батька. Я не думаю, що він сильно заперечував би проти того, з ким одружиться Джим, аби тільки у нього були діти, які могли б продовжити.

Вона кинула погляд на благородний фасад великого будинку, а потім її очі пройшлися по англійському саду з італійським фонтаном, статуями, доріжками з трави і різнокольоровими квітами, поки вони не зупинилися на парку за ним. Там росли дерева, такі ж старі, як і будинок. Під покровом величезного дуба лежали корови. Наскільки вистачало очей, це була земля Хендерсонів. Це робило їх бідними, щоб утримувати цей величезний будинок і цей величезний маєток. Але вони любили свій будинок, вона і її чоловік, і навряд чи знайшовся б орендар, який не обробляв би землю, яку не обробляли його батько, дід і прадід до них. Вони були готові пожертвувати собою, щоб передати своїм спадкоємцям в цілості будинок і землю, які вони зберігали.

Джейн збиралася говорити, коли побачила, як генерал проходить через ковані ворота.

- Ось вони, - сказала вона.

Генерал Хендерсон був високим чоловіком, струнким і підтягнутим, з покритим зморшками бронзовим обличчям і білим волоссям, якого ви ніколи не могли прийняти ні за кого іншого, крім як за військового. Навіть у тенісних речах він примудрявся виглядати доглянутим, і ви могли здогадатися, що він вередував щодо свого одягу. Його манера була жвавою та авторитетною, але ви не могли знати його довго, не виявивши, що це було, як би, професійне маскування і що в душі він був доброзичливою, легковажною людиною; він був хоробрим і чесним, але у нього була вузькість його касти та покликання, і він мав швидше здоровий глузд, аніж розум. Він міг легше пробачити поранення, ніж соціальну помилку. Ви могли покластися на нього в смерті, але не завжди могли покластися на нього,