Читати книгу - "Кохай без правил, Ольга Манілова"

Він глумливо киває на список, що лежить переді мною, а я продовжую дивитися на хокеїста.

— Я вже закінчила всі огляди, — різко інформую його.

Якщо сказати, що "Резник" мене нервує, то це нічого не сказати. Звідки це взялося? Тому що я ляпнула гидоту, зокрема й про його інтелект?

Він рухається, дивиться і навіть дихає як кілер, який нарешті дістався до мети. Цілі, чия смерть стане дуже добре оплачуваною, і ця мета — я.

— Ти ще не закінчила всі огляди, — вимовляє хокеїст неголосно, але інтонації в нього оглушливі. — Давай, док, працюй. Ти тут, щоб працювати, так.

У списку і справді присутнє прізвище "Резницький", і я зобов'язана зробити звичайнісінький огляд. Можливо, реакція Резника зумовлена тим, що хокеїсти безумовно не фанати всіх нововведень після попереднього сезону.

Я збираюся піднятися на ноги, але вчасно себе зупиняю.

Бо Артур Резник мовчки відкидає вбік толстовку, що була вдягнута на ньому шиворіт-навиворіт, а потім і стягує одним різким рухом натільну майку.

І він залишається напівоголеним, а я сиджу і спостерігаю цю шокуючу картину.