Читати книгу - "Брехня, Надія Борзакова"

«Де ж це Сірий, цікаво?», - промайнуло в голові. Лєра між тим обійняла Карину міцніше, а та вибухнула риданнями. Те ж саме спостерігалося і на випускному у Артема, і коли вона зламала ніготь на одній з вечірок в клубі.

А ось Ігор від чогось відвів погляд і стиснув щелепи так, що на них заграли жовна.

- Шановні гості, запрошуємо вас до актової зали, - голос, що долинув з динаміків, відволік від думок про його реакцію.

Я махнула фотографу, знайшла в натовпі маму з татом і, вибачившись, попрямувала до них. Ігор з Іриною та Карина приєдналися. Ігор з татом дуже тепло привіталися - так, ніби їх об'єднувало щось краще, аніж діти, що погано розірвали стосунки. В глибині душі з'явилося нехороше відчуття ніби я чогось не знаю, але воно зникло незабаром після того, як ми опинилися в залі.

Та була оформлена у кремових відтінках і чимось нагадувала весільну. На широкій сцені розмістилися вчителі і обов'язкова запрошена «зірка» - районний депутат.

Директор запросив випускників у залу. Ми встали з крісел і зааплодували. Те, що я замилувалася нашою маленькою не завадило помітити, як гнівно блиснули очі її кавалера. Через те, що вона тримала під руку однокласника! Втім, хлопець швидко взяв себе в руки.

Промова директора, потім депутата. Напуття класних керівників. І ось моя маленька сестричка вже з атестатом в руках витончено спускається зі сцени. Влад, що піднявся ій назустріч, галантно подав руку. Подарував дівчині мініатюрний букетик і взявши за руку повів до крісел.

Черга дійшла до Олега. Потиснувши руку директору він просить мікрофон.

- Я присвячую цей атестат моїм батькам, які вірили, що я все-таки, закінчу школу, - у відповідь пролунали улюлюкання та обурене шепотіння, - Моїм улюбленим, шанованим учителям ... Спасибі вам за ваш витрачений час, за недоспані над нашими зошитами ночі. ...

У нього забрали мікрофон і хлопець, відсалютувавши атестатом, зістрибнув зі сцени. З діловим виглядом вмостився поруч із захопленими його зухвалістю однокласниками.

Я справді відчувала на собі погляд Артема або це тільки здавалось? Напружена донезмоги підсвідомість можливо просто видавала бажане за дійсне.

Бажане! З якого це дива? Хіба щоб самолюбство потішити увагою до нової себе... Повільно обернулася, вдаючи що поправляю бретельку на сукні. Якщо він на кого і дивився зараз, то не на мене точно - обличчя в окулярах повернуте до його огидного друга. Той про щось віщає і посміюється.

Відвернулася. Не вистачало ще бути поміченою ними за невміло замаскованим підгляданням.

Незабаром всі атестати вручені. Ведучі оголосили вальс і з динаміків полилася знайома пісня. Точно така ж, що звучала в інший час, на іншому вечорі ....