Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

"Я тут у справі!"

"У мене є невідкладна інформація, яку я зобов'язана повідомити Арденсу".

"Це дійсно важливо!"

Ці фрази я повторювала про себе як мантру, коли підходила до центральної площі Дракгарда. Традиційно, крім останніх етапів, що передбачали особисті зустрічі та безпосереднє спілкування, Відбір для членів імператорської сім'ї проводився відкрито і на нього могли прийти подивитися усі охочі. Тут вважалося, що якщо всі дружини принців, включаючи майбутню імператрицю, повинні опікуватися і займатися питаннями добробуту простого народу, то цей простий народ має право безпосередньо впливати на вибір нареченої. Майбутній чоловік зобов'язаний не тільки зважати на дівчат, але й слухати голоси натовпу, щоб зрозуміти, як ставиться люд до тієї чи іншої дівчини.

Центральна площа Дракгарда була величезною, проте її виявилося недостатньо, щоб вмістити всіх охочих подивитися на Відбір, тому всі вулиці, що сонячними промінцями примикали до неї, були забиті людьми. Першим етапом традиційно був танець, і щоб усі глядачі могли насолодитися виставою учасниць, сцена магічно проєктувалась високо над будівлею ратуші.

Жахливо захотілося залишитися в затишку однієї з вузьких вуличок, але Арденса я тут навряд чи зустріну: для  поважних гостей відводились місця "у перших рядах".  Тож довелося знову настирливо шепотіти, що я винятково у справі, що це важливо, що це ніяк не пов'язано з нашими особистими стосунками, а тим більше з нашою останньою зустріччю, сповненою злості та болю розлуки... і любов'ю, і пристрастю, і палким бажанням, і насолодою - гострою, пронизливою, на межі...

"Я у справі, я у справі, я у справі..."

Однак довго штовхатися ліктями в тісному натовпі мені не довелося. Варто було лише ступити на край площі, як я побачила його: Арденс стояв трохи попереду і ліворуч від мене, так що я могла легко спостерігати його профіль, не боячись бути поміченою. Він дивився на сцену, але якось розгублено, більше цікавлячись розмовою з чоловіком, що стояв поруч з ним. Арденс закривав собою свого співрозмовника, та я й не особливо цікавилася ним, більше звертаючи увагу, як мій... колишній ректор реагує на виступи дівчат. Тільки коли співрозмовник Арденса кивнув, прощаючись, і пішов геть, я змогла побіжно помітити його профіль, немалу родимку на правій вилиці і світлу шевелюру, яка дуже нагадувала волосся лорда Бахтієора.

Дівчина на сцені вклонилася – і площа вибухнула оплесками, а потім гучними обговореннями та вигуками. Здавалося, всі довкола мене хотіли висловити свою думку, чому ця кандидатка підходить чи ні на роль майбутньої імператриці. Я ж зраділа, що пропустила більшість виступів: слухати коментарі мені було не надто приємно.

Потім на помості з'явився глашатай і оголосив, що наступною свій танець для сина імператора представить дівчина, якій випав жереб під номером одинадцять, леді Райвен.

Ну чому я не пропустила виступ Райвен!? Хто б сумнівався, що її танець виявиться досконалим! У ньому було все: і пристрасть, і краса, і сила... "Вуличні експерти" шаленіли, цього разу всі були одностайніші, вважаючи, що саме такою і повинна бути мати майбутнього спадкоємця трону Загір'я. Арденс, як і раніше, виглядав неуважним... А я відчула якесь тріумфальне задоволення і навіть насварила його подумки, мовляв, що дівчина старалася, душу вклала, а він навіть толком і не дивиться.

Ім'я ж останньої нареченої виявилося для мене цілковитою несподіванкою, бо я не бачила її на балу і не помітила на газетних знімках. Нею виявилася моя одногрупниця – Варвара Лаурська.

Варвара! В мені щось болісно защеміло і стиснуло горло, довелося моргнути, щоб прогнати непрохану сльозу. Навіть не знаю, що так сильно мене зачепило... Добра, але рішуча; тиха, але вольова; розумна чи навіть мудра русява дівчина з морськими очима - ми не дружили, але в нас була негласна взаємна повага і симпатія один до одного. Ми з нею чимось були схожі... Магічний потенціал у Варвари, природно, був набагато вищий за мій, але все одно дуже низький; бойова підготовка – четвірка за мірками цілителів, для бойовиків навіть до двійки близько не дотягує. І Арденс узяв її на Відбір. Чому? Проклятий Урх, адже ми з нею такі схожі... То, може, саме тому?

Коли Варвара затанцювала, весь шум на майдані стих. Це мало скидалося на танець у класичному розумінні цього слова... Дівчина то трепетно ​​падала, вмираючи, немов осінній лист, то несміливо злітала, неначе  боязкий метелик, що вперше розправив крила... Це було чарівно... Так зворушливо й хвилююче, до сліз... Я не могла відірвати погляду. І, клянуся, якщо Арденс і зараз розсіяно зіває, то я особисто насварю його за неуважність... Але Арденс дивився, так само як і я – уважно, заворожено.

Я різко відвернулася, закриваючи обличчя руками – сльози таки виступили з моїх очей. Всевидячий, у мене не день, а суцільне випробування... От би послати все до Урха і сховатися, перепочити хоч хвилинку, набратися сил... Кинути все і помчати до Фелікса, раптом у нього щось трапилося?

Але я знала, що з моїм другом все гаразд, і хоч як би не було важко, у мене справді важлива справа. Довелося застосувати один із прийомів Ребекки, зробити пару різких видихів, щоб віднайти хоч подобу самовладання. Зібравшись із останніми силами, я обернулася - і наткнулася на пильний погляд. Арденс виглядав здивованим, адже навряд чи він думав, що я прийду милуватися Відбором... Ми простояли так кілька миттєвостей, поки що відкриті, не сховані під масками байдужості, доки не стихла музика Варвари.

Як тільки в повітрі згас останній акорд, Арденс рішуче попрямував до мене, мовчки взяв за руку, і легко, ніби на площі зовсім не було людей, повів мене назад до вузької вулички.

"Мила, але тендітна" - "Просто диво!" - "Ні, надто вузький таз, для родів не підійде" - "Вона найкраща, обирай її", - під вигуки багатоголосого натовпу, ми поспішили сховатися в затишне, зараз порожнє кафе. Арденс попрямував у бік окремих кабінок, але передумав - очевидно не хотів, а може просто боявся, залишатися зі мною наодинці - і ми розташувалися в самому центрі зали. Втім, одразу ж довкола нас заблищав Полог тиші.