Читати книгу - "Належу йому, Тая Смоленська"

— З цим проблем немає. Я займуся. Тільки… а з нею що робити? Потрібна няня.

— У тебе ж син є, — кажу йому. — Деньок не впораєшся?

— Я його вперше побачив, коли тому рік стукнув. А що з такими робити — я поняття не маю. Та вона така крихітка, що тримати її страшно.

— Няня нам не потрібна. Приверне багато уваги й почнуть ставити запитання. До того ж дитина тут ненадовго. Зробимо тест, переконаємося, що вона точно не моя донька й зателефонуємо в поліцію, — роблю висновок я, намагаючись здаватися холодним і байдужим, але насправді всередині все палає.

— А якщо виявиться, що вона твоя донька?

Я прочищаю горло.

— Тоді будемо думати, що робити далі. У будь-якому випадку потрібно знайти Софі, щоб переконатися, що це її донька. Почерк я впізнав, але повірити в таке складно. Ти поки приглянь за Кірою, а я поїду розв’язувати цю проблему, — хапаю телефон і ключі від автівки з полиці.

— Гей-гей, я ж поняття не маю, що з нею робити. Ти не можеш мене кинути! Няню нумо хоч викличмо, — почав благати друг.

— Поки жодної няні. І поліції. Хоча туди варто було б звернутися відразу, але що як… — говорити це вголос не хотілося. — Що як в Софі якісь неприємності? Не дарма ж вона залишила доньку і зникла? Мені залишила. Під дверима. Вона могла няні її залишити, батькам, чоловікові, але вона прийшла сюди. І це не дає мені спокою. Тож поки жодного розголосу, потрібно спочатку розібратися в тому, що відбувається.

— Мені не подобається ця ідея, — дивлячись на мене з докором, промовляє друг.

— Мені теж. Я намагатимуся швидко повернутися. Поїду до неї додому, її мобільний не відповідає, імовірніше за все змінила номер.

Я виходжу з номера з неспокійною душею. Щось безумовно сталося. Але повірити в те, що в мене є донька, та ще й від Софі, неймовірно складно. І заманливо. Але я намагаюся про це не думати. Буду сприймати дитину, як чужу знайду. Поки не прийдуть результати аналізів.

Пошук Софі закінчився нічим. Уперше пошкодував, що видалив її номер телефону. Мені вдалося знайти в довіднику домашній, але в слухавці чулися лише короткі гудки. Ймовірно, вона давно там не живе.

Я написав їй у соцмережах, але її не було онлайн. Хрін знає, що робити, не до чоловіка ж йти?

Невідомість напружувала. Мені потрібно було зосередитися на майбутньому бою, а я носився містом й думав зовсім про інше.

Напруга сягнула свого піку.

Я раптом згадав, що її братик любив грати в покер і частенько навідувався в одне кубло. Довелося перевірити те місце. Зустрів знайомих хлопців, які розповіли мені, що батько відправив малюка Романа в лікарню, щоб той не підривав його авторитет.

Хріново.

Я вже зібрався йти, коли почув рідну мову. Різко перевів погляд праворуч й побачив за столиком кількох людей.

Вони сміялися й гучно розмовляли. Здається, хтось програв усе своє бабло, а тепер вирішив виставити замість ставки свою подружку.

І все б нічого, але подружка не згорала від бажання стати трофеєм.

Дівчину я міг розгледіти лише зі спини. Струнка, висока, волосся довге, спадає хвилями по спині. Вона вчепилася в руку хлопця і про щось йому говорила. Напоумити не вдалося. Мене чомусь злість узяла. Молода, вродлива, так якого хріна тут робить? Не могла собі коханця нормального знайти?

Вона повернулася до мене в профіль. Гарні риси обличчя, чепурний носик. Вона боялася й нервувала. Охорона не давала їй піти. Довелося рятувати паняночку. Хоча сам не знаю навіщо. Заздалегідь уже знав, якщо програю — доведеться її кулаками відбирати. Але це я вмію, як ніхто інший.

Й ось тепер ця дама стоїть переді мною в спокусливій піжамі й повідомляє, що в моєї імовірної доньки температура.

Вмерти можна.

Сам не знаю як дитину їй довірив, але мені здалося це непоганим варіантом. Злився тільки, що така молода, вродлива, а мізками не думає. Ув’язалася за своїм мажором хрін знає куди, не думаючи про свою безпеку.

Я навмисно вдень її з номера повів, щоб не бачила, як у Кіри біоматеріал забирати будуть для тесту. Зайві запитання ні до чого. Але тепер доведеться розповісти правду і сподіватися, що вона не проговориться. Усе ж за мовчання я їй достатньо плачу.