Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Моя прабабця Катирина, Eugenio Romany 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя прабабця Катирина, Eugenio Romany"

27
0
24.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя прабабця Катирина" автора Eugenio Romany. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20
Перейти на сторінку:
військовими кораблями і постійних бомбардувань німецьких та італійських літаків, голоду й спраги загинуло від трьох до п’яти тисяч республіканців, в основному, цивільних. В лютому 1937-го року напередодні штурму франкістами Малаги коло двохсот тисяч мирних жителів хотіли спастися бігством від жорстокостей путчистів і вирушили до Альмерії. А нелюди знайшли собі розвагу розстрілювати дітей, жінок та стариків. У світі ж після розвилки війна в Іспанії, де не випробовували свою зброю війська нацистів та совєтів, розвивалася без таких надмірних жорстокостей, і Пікассо тут так і не написав свою знамениту «Герніку», бо ніякого бомбардування басконського міста в базарний день літаками Люфтваффе не сталося. Та ця мистецька втрата ніщо порівняно з десятками та сотнями тисяч збережених людських життів...

До Ель-Ехідо вони з зупинкою в Адрі добралися вже надвечір і заночували в гостинному дворі. А зранку, добре поснідавши, пішли до дядька, що займався доставкою вантажів до кортіхос у горах Гадора й орендували трьох мулів. Старий, до якого дійшли слухи про напад вовків на дивних подорожніх, окрім орендної плати здер з них ще й заставу за мулів. Довелося заплатити, бо конкуренцією в цьому селі і не пахло. І вже опівдні дон Еухеніо зміг зв’язатися по радіо з капітаном наукового корабля «Нептун» Морської Ліги Міжмор’я Артуром Наливайченком. На щастя, це судно тепер займалося дослідженням виверження підводного вулкану неподалік в Морі Альборан і рівно о 23.00 швидкісний катер зможе підбрати їхню команду з берега навпроти башні Серільйос на стику земель Ель-Ехідо та Рокетаса.

Це було практично на пів дороги між Маяками Рокетаса та мису Ентіна і, подавши умовний сигнал ліхтарем, що був серед необхідного обладнання в захоронці, мандрівники вивели гліссер на потрібне місце. Жандарми з охорони побережжя, якщо навіть і почули шум двигуна в своїй казармі за три кілометри на захід, то могли хіба що оточити місце ймовірної висадки контрабандистів, в яке потрапили хіба що три осідланих мули.

Тому опівночі всі троє пили чай в капітанській каюті й планували подальші дії. Капітан розумів, що першочерговим завданням його судна є доставка незвичних пасажирів до Одеси, та це зводило нанівець результати майже трьохмісячної вахти в цьому сейсмічно активному районі моря. Кілька днів тому почалося виверження підводного вулкану, і в пана Наливайченка було амбітне завдання не просто зафіксувати для науки народження нового острова, а й підняти над новонародженою сушею синій з золотими зірками прапор Конфедерації Міжмор’я. І зараз, вислухавши розповідь бородатого хлопа, що мало не плакав, дон Еухеніо погодився клопотати перед високим начальством про кількаденну затримку.

Через два дні наступив довгожданний момент. У клубах вогню, диму й пари над поверхнею моря показалася вишнева лава, що одразу вкривалася чорною кіркою. Поступово навколо жерла вималювалося кільце розпеченої породи. Корабель не міг ризикувати підходити ближче, але дрони з кінокамерами ретельно фіксували все, що відбувалося. Нарешті на Нептуні спустили на воду гліссер з трьома кримезними моряками з віськовою виправкою, що забирали наших мандрівників із побережжя та з титановим прапором, розфарбованим у кольори Міжмор’я. На нижньому кінці теж титанового древка було потовщення, щоб прапор хоч на мить, але зафіксувався у вертикальному положенні. Все пройшло як по маслу і після фіксації події в ефір полетіло повідомлення з радіорубки корабля, що новонароджений острів капітан корабля назвав Островом Листопадового Чину, і він віднині належить Конфедерації Міжмор’я. Яке ж було здивування радиста, коли за хвилину в прямий ефір увірвався грубий голос з англосаксонським акцентом:

 

 

‒ Гей, ви, там на судні! З вами говорить капітан авіаносця Ленглі ВМФ ЗША Трамп. Ви знаходитесь прямо по курсу нашої авіаносної групи. Прийміть 5 градусів на північ, щоб уникнути зіткнення!

‒ Просимо вибачення, але наш корабель знаходиться на відстані одного кілометра від острова Листопадового Чину, що належить Конфедерації Міжмор’я, і ви не маєте права розпоряджатися в наших територіальних водах! ‒ твердо відповів наш капітан.

‒ Я не бачу ніякого острова на лоції і не збираюся міняти курсу мого корабля! ‒ визвірився Трамп.

‒ Нема проблем. Ми відійдемо на північ лише для того, щоб добре зафільмувати ваш в’їзд до пекла, містере Трамп. Це буде аншлаг у кінотеатрах. Тут справді по-пекельному гаряче!

 Не знаю, що там вплинуло на того високомірного капітана, але ні авіаносець, ні супроводжуючі його судна не зіштовхнулися з островом, що народжувався у вогні та полум’ї, як колись наша Батьківщина. Та я собі зробив помітку, що треба буде поговорити з Пілсудським, який саме в цю п’ятирічку мав очолити уряд Конфедерації про збільшення підтримки Бразилії. Адже саме ця країна стане опонентом ЗША на Американському континенті, а Пілсудському так подобається шипіння португальської мови, що нагадує йому рідне пшекання... А може, дійсно дозволити старому забіяці зіскочити в 1830-й та змінити хід Польського повстання або зробити його навіть Польсько-Українським? Все одно доведеться проводити його на сто років у минуле, щоб вилікувати рак печінки... А заодно й Велику війну 1914-1918 рр. спробуємо відмінити?

 

 

 

 

 

24-го травня 2024-го року. Рокетас-де- Мар. Королівство Іспанія

 

1 ... 19 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя прабабця Катирина, Eugenio Romany», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя прабабця Катирина, Eugenio Romany"