Читати книгу - "Ціна, Вальдемар Лисяк"

- Пане професор, ви спрощує...

- Пане адвокат, це ви спрощуєте що тільки можна, керуючи рулеткою за цим столиком. Ви спрощуєте етику, логіку, демократичні процедури та принципи гігієни здорового глузду. Хіба вас цьому навчали, коли ви вивчали право?

Кржижановський відсахнувся, роблячи при цьому міну людини, яку публічно ображають без будь-якої причини:

- Боже милостивий, любий мій!

- Я тільки хочу почути, чи цього вас навчили, коли ви вивчали право?

- Життя навчило мене, що іноді слід робити вибір між злом більшим і злом меншим! – відповів Кржижановський. – Можу припустити, що лікар Хануш, будучи лікарем, щодня стикається у лікарні з такою проблемою.

- А що, на вашу думку, є меншим злом?

- Запитайте у лікаря, будь ласка. Доктор Хануш наведе вам конкретні приклади. Ось уже півтора роки у лікарні не вистачає ліків, ін'єкцій, бинтів, плазми, ниток, крапельниць – усього, бо німці все реквізують для східного фронту, де мають десятки тисяч поранених. Запитайте у пана лікаря, як часто йому та його начальнику доводилося оперувати чи рятувати ін'єкціями чиєсь життя в ситуації, коли цього дня потрібно було рятувати п'ять пацієнтів, які чекали на смерть, а ліків вистачало тільки для двох! Тоді їм доводилося обирати двох з п'яти! Або одного із трьох! Запитайте його, запитайте, як часто траплялося таке. І він вам відповість, що, принаймні, раз на тиждень!

Всі звернули погляди на лікаря, який все ще стояв біля дверей. Хануш опустив голову і мовчав. Кржижановський почекав кілька секунд, щоб повернутися до теми з тим самим запалом:

- А потім спитайте його, якими були критерії вибору!... Хоча, можливо, й не треба. Бо що він вам відповість? - що вибирали молодшого, багатшого, красивішого, розумнішого, або vice versa? Кожен їхній вибір був вибором жорстоким, а що вони вважали меншим злом, це їхня таємниця, можливо, дуже соромна. Так чи інакше, у мене немає жодних сумнівів, що вони застосовували принцип меншого зла, і напевно, керуючись лише суб'єктивною інтуїцією. Бо, мабуть, немає регламенту в таких ситуаціях, немає кодексу, немає тут директив – отже вибір цілком суб'єктивний…

- Але трапляється і об'єктивний, регламентний вибір, пане адвокат, - втрутився Клос. - Ви чули про "поділ на три"?

- Щось не пригадаю…

- Це система поділу поранених під час війни на три групи - на тих, які помруть, незважаючи на всі зусилля лікарів, на тих, що виживуть і так, без жодних старань порятунку, і, нарешті, на тих, які помруть, якщо не отримають медичну допомогу! У зв'язку з обмеженістю коштів – усі медикаменти призначаються для цієї третьої групи. Англійці так роблять.

- Сумніваюсь, чи так роблять поляки… - скривився адвокат. – Запитайте у пана Мертеля та Кортоня, чи так чинять їхні лісові колеги. Втім, порівняння тут безглуздо – не можна порівнювати умови на фронті та в лікарні, ситуацію з пораненими чи просто хворими. Голову даю, що Стасінка та Хануш не практикували цього вашого "поділу на три", редактор. Тим часом, їм весь час доводилося вибирати, причому, не керуючись встановленою зверху системою, але… Ну, саме чим? Чим вони керувалися, обираючи тих, кому дадуть ліки, і тих, кому не дадуть, прирікаючи тих на смерть?

- Ви вже казали, що інтуїцією, але я хотів би почути це від доктора Хануша, - заявив Бартницький.

Знову всі подивилися на лікаря, але той так само мовчав, не підводячи ні голови, ні погляду.

- І вони мали керуватися так само совістю, внутрішньою пристойністю, - продовжив адвокат. – Адже не хабарем, наші лікарі – люди чесні… Кого вони обирали, щоб урятувати, чоловіків чи жінок? Або людей симпатичних і почуття гумору, що володіє? Або ж, як я вже згадував, молодих, вважаючи, ніби старі й так досить прожили, тож тепер треба дати шанс молодим, так?... А може, все з точністю до навпаки?... У всякому разі, який вибір робити їм доводилося. А якщо вони повинні були – то мали знайти якісь критерії вибору, адже не кидали ж вони монетку? Єдиним осмисленим критерієм вибору в екстремальній ситуації є критерій меншого зла!

Брусь зааплодував, наче сидів у театральній залі, і гірко зауважив:

— Тепер я розумію, чому ви так легко вигравали всі справи своїх клієнтів, пане адвокат.

Кржижановський відкрив рота, щоб парирувати, але стримався, коли побачив Хануша, що повертався за стіл. Лікар, блідий, ніби з нього викачали всю кров, навіть не сів, а сповз на стілець, голова впала на руки, якими він схопився за край столу. Він справляв враження людини, якій раптово стало погано, або ж у якої різкий біль відібрав свідомість.

- Що з вами, лікарю? – одночасно скрикнули Кортонь, Гаврилко та Бартницький.

- Холера, він зараз тут ласти склеїть! ... - вилаявся Годлевський.

Ксьондз схопив серветку і почав обмахувати Хануша, Седляк влив йому в горло трохи вина, а Станьчак офіційним тоном запитав:

- Вибачте, тут немає лікаря?

Жарт вийшов зовсім гидким, тому кілька пар очей пристромили професора, а Малевич прямо вилаяв:

- Соромтеся, професор! Це зовсім не смішно, але ви, схоже, любите танцювати на цвинтарі! Вся ця зустріч оповита жахом смерті, що вам ніяк не заважає щоразу робити з себе блазня…

- Тому що "життя настільки жорстоке, що не можна ставитися до нього серйозно", як висловився Уайльд, дорогий мій пане радник.

- Але ви вже перегинаєте палицю, професоре! – підтримав Малевича Брусь.

- То як же?

- До крайності доходите!

- Нісенітниця! Ніхто до крайності не доходить, крайнощів не існує. Людина, яка стверджує, ніби далі вже просунутися неможливо, просто псує повітря словами, любий мій Пілюлькін. Можна, завжди можна, не виключено, що ще сьогодні ви самі переконаєтесь у цьому.

Лікар Хануш підняв підборіддя, розплющив очі і рукою відсунув серветку, що бовталася в нього над чолом. Говорив він тихо, дуже слабким голосом:

- Все вже гаразд, зі мною нічого не трапилося... будь ласка...

- Точно, лікар? – спитав Бартницький. - Мені здалося, що у вас серцевий напад.

- Ні, ні… Просто я дещо втомився, мало спав. Дві останні ночі довелося оперувати… Вже все гаразд.

Годлевський подав лікареві чарку з наливкою. Хануш