Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохання з ароматом ванілі" автора Аніта Русанова. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 36
Перейти на сторінку:
Розділ 13. Знайомство з дівчиною брата. Рост

Вже кілька днів я не навідувався додому, до батьків. Так, ми спілкувались по телефону, але вже скучив за ними, за домашнім теплом, тому я вирішив, що перед тим як поїду до клубу, навідаюся до них.

І ось я вже заходжу до рідної оселі, де провів все своє дитинство, тут зібрані всі мої найкращі спогади. Пройшовши на кухню, побачив батьків, які щось обговорювали. За ці кілька днів я встиг за ними засумувати.

- Мамо, тато, привіт!

- Привіт, любий! – Сказала мама й кинулася мене обіймати.

- Привіт, сину! – Тато потис руку в знак привітання.

- Чому не заходиш додому? Ми вже встигли скучити! – Сказала мама.

- Та роботи трохи було. Ви як? Як справи?

- Ми нормально, наче. Уявляєш, сьогодні Данилко приведе свою дівчину знайомитись! – З радістю сказала мама, а тато на її слова усміхнувся.

- О, так швидко знайомитися? – Здивовано запитав я.

- Чому швидко, вони більше року зустрічаються. Ти не знав? – Запитав тато.

- Ні, він нічого не говорив.

О це тобі так. Те що у мого брата є дівчина я знав, бо вже встиг «познайомитися», але те що вони зустрічаються більше року я навіть не знав. От засранець, я ж його брат, чому він мені нічого не говорив? Ну нічого він в мене отримає за таку витівку.

- Тоді ти маєш обов’язково бути присутнім на вечері! – Продовжила мама.

- Я не знаю чи вийде, адже справ у клубі правда багато.

- Нічого не хочу чути. Ти маєш бути і крапка. – Строго наголосила мама.

- Добре, я дуже постараюся бути, але я точно знаю що затримаюся, так що не чекайте і сідайте одразу за стіл.

- От і чудово! – Радісно скрикнула мама.

Після сніданку в родинному колі я попрямував до клубу, там зараз має бути Ден, от і розпитаю його, що це за приколи і чому я раніше про неї не чув. Насправді ми вже з нею познайомилися, але то було так собі знайомство. Ден сказав що вона зрозуміє цей прикол, але ні, вона так обурилася,що ледь не побила нас.

- Привіт, братику!

- Здоров, Рост! – Сказав Ден, потиснувши мені руку.

- Тут сорока на хвості принесла, що сьогодні сімейна вечеря, за якою ти познайомиш батьків зі своєю дівчиною.

- Так, батьки доповіли? – Запитав брат.

- Ага. А чому я про це дізнаюсь не від тебе, а від них?

- Я не встиг тобі сказати, вибач.

- Та що ти, все нормально. А скільки ви зустрічаєтесь? – Продовжував допит я.

- Рік і два місяці.

- Тааак, цікаво. А чому я дізнався що у тебе є дівчина лише тиждень тому? – Запитав я, бо ж дійсно цікаво.

- Ееее…. Так вийшло. Розумієш, я хотів вас усіх разом з нею познайомити, але коли ти прилетів, я вирішив тебе першого з нею познайомити. – Почав виправдовуватись Ден.

- Зрозуміло. Ну то у вас все серйозно? – Запитав я.

- Так. Я хочу на свій день народження зробити їй пропозицію. – Здивував мене брат.

- Ого, не очікувано! – Сказав йому я. – Ти впевнений?

- Як ніколи! Я її дуже люблю і хочу аби ми все життя були разом.

- Ну що я тобі можу сказати.. Ти конкретно влип, брате!

- Це я і без тебе знаю. – З усмішкою сказав Ден.

Ден мене трішки ошелешив, але я дуже щасливий за нього. Я бачив з якими очима вони дивилися одне на одного, це ніщо інше – як справжнє щире кохання. Його день народження вже не за горами, як і пропозиція, залишилось трохи більше місяця. Я зроблю все що в моїх силах, заради щастя свого меншого братика.

В клубі я був майже до дев’ятої вечора. Ого, засидівся трохи. Зібравшись, я вирушив додому, на нормальне знайомство з дівчиною брата.

Зайшовши в будинок, я одразу почув жіночий сміх, на душі стало одразу тепло. Не затримуючись в коридорі, я одразу рушив до вітальні, де усі сиділи за столом.

- Синку, привіт. – Сказала мама і пішла мені назустріч.

- Усім привіт. – Привітався я.

Алісу я вже знав, а от хто ця незнайомка, яка сиділа до мене спиною, я не знав. Та коли вона повернулась я був здивований.

- Софіє?! – Зі здивуванням промовив я, - радий тебе бачити. – Після цих моїх слів я помітив що всі різко повернули свої очі на Софію та я одразу пояснив, - Софія – дизайнер інтер’єру в майбутній кав’ярні, приміщення під яку я нещодавно придбав.

- Так, це правда. Доброго вечора, Ростиславе Євгеновичу. – Промовила вона.

- Давай хоч тут мені не «викай». – Наказовим тоном сказав я.

- Добре. – Погодилась дівчина.

- Привіт, Алісо, - привітався я до дівчини, - одразу вибач мене за наше недознайомство, Ден сказав що ти до цього нормально віднесешся.

Мої батьки вимагали аби ми з Деном розповіли як я познайомився з Алісою. Коли з братом спільними зусиллями все розповіли, всі заходилися від сміху.

Решту часу ми провели так само, за розмовами.  Протягом вечора я кидав іскристі погляди на Соню. Через деякий час я звернувся до Софії.

- Софіє, я вже вирішив щодо стилю кав’ярні.

- Правда? І що це буде?

- Ходімо до кабінету я тобі розповім, заодно віддам усі ескізи.

- Ну ходімо.

Подякувавши з вечерю, ми піднялись на другий поверх і зайшли в одну із кімнат. Переступивши поріг, я замкнув двері на ключ.

- Ти така гарна, я вже починаю втрачати від тебе голову. – Промовив я.

- Ми ж сюди прийшли за ескізами. – Якось невпевнено вимовила Софія.

- Ескізи почекають. – Сказав це хриплим голосом.

- Але ж..- Не встигла вона мені відповісти, як я накрив своїми губами її і почав цілувати, спочатку ніжно, а потім жорсткіше.

Вона одразу ж відповіла на поцілунок, я владно тримав її за талію, погладжуючи спину. Коли нам забракло повітря, ми відсторонилися один від одного. Нічого не сказавши, вона підійшла до дзеркала. Вона така гарна, так і хотілось її взяти тут і зараз, але мене зупиняло те, що на першому поверсі батьки.

- Як щодо ескізів? – Запитала вона, помічаючи їх на столі.

- Марія була права, це був нелегкий вибір, бо ж ескізи просто чудові, кожен стиль прекрасний, тому я вирішив, що ти обереш стиль сама. Який стиль тобі найбільше подобається?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"