Читати книгу - "Життєписи дванадцяти цезарів"

29. Збудував багато громадських будівель, а саме: форум з храмом Марса Месника, храм Аполлона на Палатині, храм Юпітера Громовержця на Капітолії. Причиною збудувати новий форум було збільшення кількості людей та судових справ, через що виникла необхідність збудувати третій форум, оскільки двох[125] було недостатньо. Тому й швидше відкрили його для загального доступу, не завершивши навіть храм Марса, щоб у ньому проводити громадські судові справи та жеребкування суддів. 2. У час филипійської війни, коли мстився за батька, заприсягнув збудувати храм Марса, і постановив, що там сенат буде радитися щодо воєн та тріумфів[126], звідти полководці вирушатимуть у провінції, туди будуть повертатися переможці, приносячи відзнаки з тріумфів. 3. Звів храм Аполлона у тій частині помістя на Палатині, про яку віщуни провістили, що бог вказав на неї блискавкою; долучив до нього також і портик з латинською та грецькою бібліотекою, і саме тут, коли вже був поважного віку, часто скликав сенат і переглядав списки суддів. Храм Юпітерові Громовержцю присвятив за те, що уникнув небезпеки: адже в кантабрійській війні під час нічного переходу блискавка вдарила в його лектику та вбила раба, що ніс факел попереду. 4. Дещо зробив також і від імені інших, наприклад, своїх онуків, жінки та сестри: портик і базиліку Гая та Луція а також Лівії та Октавії, театр Марцелла. Часто закликав й інших вищих посадовців, щоб кожен відповідно до своїх спроможностей будував нові споруди чи відновлював давніші, прикрашаючи так місто. 5. Тоді багато всілякого будували різні люди: Марцій Филип збудував храм Геркулеса Музагета, Луцій Корніфіцій — храм Діани, Азиній Полліо — портик Свободи, храм Сатурна збудував Мунатій Планк, Корнелій Бальб — театр, амфітеатр — Статілій Тавр, а також чимало величних будівель збудував Марк Агриппа.

30. Все місто поділив на райони та блоки[127], постановивши, щоб перші підкорялися правлінню, яке обиралося щорічно жеребкуванням, а другі — старшині, яка обиралася б із достойних громадян кожного блоку зокрема. Задля протипожежної безпеки встановив нічні сторожі з вартовими; для запобігання паводків розширив та очистив русло Тибру, яке було замулене і завалене будівельним сміттям. А щоб легше було з різних боків дістатися до міста, особисто взявся за реконструкцію Фламінієвого шляху аж до самого Ариміна і розподілив також решту магістралей поміж усіма тріумфаторами, аби ті поправили їх за гроші, вилучені з військової здобичі. 2. Священні будівлі, що зруйнувалися під впливом часу чи згоріли під час пожеж, відбудував, склавши їм та всім іншим храмам дорогі пожертви: тож храмові Юпітера Капітолійського одноразово він пожертвував шістнадцять тисяч фунтів золота, а до того ж перлів та інших коштовностей на суму п’ятдесят мільйонів сестерціїв.

31. Як лиш заступив на посаду вищого понтифіка (отримав її лише після смерті Лепіда, бо не зазіхав на цю посаду за його життя), звідусіль зібрав та спалив понад дві тисячі латинських та грецьких пророчих книг сумнівних чи маловідомих авторів, що передавалися з рук у руки, залишивши тільки деякі вибрані сивіллині книги[128] та вклавши їх у дві позолочені скрині біля підніжжя храму Аполлона Палатинського. 2. Знову привів у належний порядок той календар, що його уклав Божественний Юлій, але який згодом через неуважність занедбали та переплутали. При його впорядкуванні вважав за потрібніше назвати своїм іменем місяць секстилій, коли вперше посів консульство та здобув славні перемоги[129], а не вересень, коли народився. 3. Побільшив кількість та повноваження жерців, додавши їм привілеїв, особливо дівам-весталкам. Коли на місце померлих потрібно було взяти інших, і багато хто вживав усіляких заходів, аби не віддати до них своїх доньок[130], то він присягнув, що як тільки якась його внучка була б відповідного віку, то сам віддав би її. 4. Відновив багато давніх звичаїв, що потроху відходили у забуття, як-от віщування про безпеку республіки, сан жерців Юпітера[131], церемонії луперкаліїв, столітні ігри[132], компіталійський фестиваль[133]. Заборонив безвусим юнакам брати участь у змаганнях з бігу на луперкаліях, також на столітніх іграх заборонив молоді обох статей відвідувати будь-які вечірні спектаклі, хіба що за супроводу старших родичів. Постановив прикрашати придорожніх[134] Ларів двічі на рік — весняними та літніми квітами. 5. Пам’ять полководців, які піднесли імперію римського народу від занепаду до процвітання, вшановував одразу ж за почестями безсмертних богів. Відновив і пам’ятники, що вони залишили, разом із написами, що були на них, а також на обох портиках свого форуму встановив статуї, що зображали їх у тріумфальному вбранні, проголосивши едиктом, що він задумав усе це з такою метою, аби на їхнє життя, як на приклад, народ скеровував і його, допоки він живий, і правителів усіх будучих віків. Статую Помпея поставив просто перед воротами його театру на мармуровій базиліці, перенісши її з тієї курії, де було убито Гая Цезаря.

32. Загальним лихом були жахливі злочини, що брали початок із вседозволеності та звичок громадянської війни, чи навіть виникли у мирний час. Адже багато грабіжників відкрито ходили з мечами при боці — начебто для власного захисту. Траплялося, що подорожніх, вільновідпущеників та рабів захоплювали у різних місцях без жодної провини та тримали в ергастулах[135] у землевласників. Під виглядом новітніх колегій створювалося багато угруповань для здійснення всіляких злочинів. Отож для ліквідації злочинності у відповідних місцях Август розставив сторожові пости, перевірив ергастули та розпустив усі колегії, окрім давніх та дозволених. 2. Спалив старі списки боржників скарбниці, які були головною причиною незгод; загальні ділянки, що були причиною суперечок, присудив їх власникам; скасував довготривалі процеси, в яких лише приниження іншої сторони мало значення для позивачів, попередивши, що у випадку поновлення справи покарає всіх однаково. А щоб не залишалися злочини непокараними та не відкладалися справи, до судового процесу додав ще тридцять днів, які раніше відводилися для ігор. 3. До трьох судових декурій[136] додав четверту нижчого цензу, що називалася “двосотневою” і займалася справами на менші суми. Суддів добирав, починаючи від тридцяти років, тобто на п’ять років молодших, аніж звичайно. Коли ж багато з них почало уникати судових обов’язків, то погодився, щоб кожна декурія по черзі мала перерву протягом одного року, а також, щоб звичайні справи не велися в листопаді та в грудні.

33. Август сам часто чинив правосуддя —