Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна від нареченого сестри" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 19

- Кірааааааааааа!!!

Від такого гучного, крикливого будильника я ще ніколи не прокидалася. Я ледве заснула, пролежала певно пару годин в ліжку, витріщаючись в стелю, перед тим, як склепити повіки й нарешті заснути. А тут...

- Твою мати!

Але розкривала я ці самі повіки куди швидше і куди різкіше, оскільки на тому кінці дроту мною явно були не задоволені, а навівало ще більше страху те, що цей крик був чоловічий. Навіть боюся уявити, щоб він зробив зі мною, якби я була поряд. Точно нічого хорошого. Зовсім нічого.

- Це хто? - Розліпити повіки я то змогла, та це не надто сильно допомогло у визначенні того, хто бажає мені всього найгіршого. Не кажучи вже про те, якого милого цей чоловік дзвонив посеред ночі, адже кинувши погляд на кутик мобільного екрана, я побачила, що наразі четверта година. І тут явно не вийде все спихнути на те, що це якийсь тупий розіграш. Хоча я б краще це з радістю зробила, ніж почути наступне.

- Дурепа, що там у вас твориться?

- Та хто ти такий? - Ну, я теж жива людина. З емоціями. З почуттями. Які цей мужик наразі нахабно зачіпає, спочатку згадавши мою матінку, а вже після й мене схарактеризував не надто розумною дівчиною. Кі, та чого ти соромишся? Він напряму назвав тебе дурепою, якою по факту тебе й рахував, судячи з висловів, то якого біса звертатися на "ви"? Переходимо на ти, а потім може й теж почнемо кидатися лайном у відповідь. Бо не зрозуміло з якого приводу такі жорсткі наїзди на мою адресу.

- Мирон Степанович, дурепа!

- Мирон Степанович? - Це власник будиночка, який ми з батьками зняли на моє вісімнадцятиріччя. Не може бути таких збігів відразу в імені та по батькові, це точно він.

- Так, ідіотко! - Але якого біса він так волає, та ще й покриває мене гидкими словами, вперемішку з матюками? - Ще раз питаю - що там у вас твориться?

- У кого у нас? - Я взагалі нічого не розумію. У кого у нас? У мене та у батьків? - І чому ти мене ображаєш? Яке ти маєш право мене...

- Закрий пельку! - Гаркнув чоловік ще голосніше попереднього, чим ввів мене в ступор остаточно. Ще ніколи й ніхто не спілкувався зі мною таким тоном та так зневажливо, тому я й не знала, як поводитися. Кидати слухавку, чи підготувати свою полум'яну тираду й видати її взамін? - Будинок горить, ідіотко!

- Будинок? Горить...? - Я ледве народила на цей світ цих два нещасних словах, а все тіло моментально паралізувало, починаючи від голови й завершуючи пальчиками на ногах воно покрилося льодом. Так само як і ця інформація від макітри й до нижніх кінцівок прямувала й паралізувала страхом. Горить будинок? Як горить? Чому? Той будинок, що ми орендували?

- Гасіть пожежу, дурепи! Всім чим можна! Я вже в дорозі! Ідіотки!

А після настала черга ще купи матюків, яких я навіть до цієї ночі й не знала. Але дуже швидко вивчила, бо цей мій стан наразі ніяк інакше як всіма матюками світу і не опишеш.

- Кіро, що таке? Пожежа? - Мама явно вирішила пожартувати, коли нарешті відчинила дверцята до їхньої з татом кімнати, але мені було не до жартів. Скоріш за все, я лупцювала руками по дверцятах так, що навіть сусіди чули, а от я нічого не відчувала. Ні болю в кісточках рук, ні взагалі свого тіла.

- Так, пожежа, - я певно кивала макітрою, але й цього не пам'ятаю. Нічого не пам'ятаю. Крім того, що горить будинок Мирона Степановича.

- Де? - Тато, явно вчувши цю новину й тембр мого голосу, який зривався на схлипи, вже був готовий летіти будь-куди, аби розв'язувати проблеми. Хто-хто, а батько довго не розхитувався, готовий кинутися хоч куди, аби все зупинити, виправити, врятувати.

- Мирона Степановича дім...

Я ніби повідомила найголовніше, все, що від мене залежало, і після цього моя свідомість відімкнулася з реальності, стрибнувши в якийсь басейн незвіданості. Я нічого пригадати не можу. Не того, як опинилася в автомобілі батька. Ні дороги, до будинку на березі річки. Нічого. Взагалі повний нуль.

Прийшла до тями тільки тоді, коли побачила наслідки катастрофи... Мирон Степанович мав повне право так мене ображати й крити матюками, я його чудово можу зрозуміти, бо це був жах. Жах наяву.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"