Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і орден Фенікса 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

375
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і орден Фенікса" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 221
Перейти на сторінку:
до дверей і зникли з виду.

- Западло, - почулося Фредове шепотіння, і видовжене вухо поповзло вгору.

Вхідні двері відчинились і знову зачинилися.

- Снейп ніколи тут не вечеряє, - тихенько повідомив Рон. - І слава Богу. Ходімо.

- І не забудь, Гаррі, що в коридорі не можна кричати, - прошепотіла Герміона.

Проминаючи ряд ельфівських голів, вони побачили біля вхідних дверей Люпина, місіс Візлі й Тонкс. Усі троє магічно замикали безліч замків і засувів за тими, хто вийшов.

- Будемо їсти в кухні, - прошепотіла місіс Візлі, зустрівши їх біля сходів. - Гаррі, любий, треба тільки пройти навшпиньки до тих дверей...

ТОРОХ!

- Тонкс! - роздратовано вигукнула місіс Візлі, озираючись через плече.

- Вибачте! - простогнала Тонкс, простягшись на підлозі. - Це та дурна підставка для парасоль, я вже вдруге через неї перечепилася...

Її заглушив жахливий пронизливий вереск, від якого у жилах холола кров. Поїдені міллю оксамитові портьєри, повз які Гаррі уже проходив, відхилилися, але за ними не виявилося дверей. На мить Гаррі здалося, що він дивиться у вікно, за яким верещить стара жінка в чорному капелюшку, верещить так, наче її катують... та потім він зрозумів, що це просто натуральної величини портрет, але такого реалістичного й бридкого портрета він іще ніколи не бачив.

Стара жінка бризкала слиною, закочувала очі, пожовкла шкіра на її обличчі розтягувалася від крику; а в коридорі прокидалися інші портрети і також починали кричати так, що Гаррі аж зіщулився й затулив долонями вуха.

Люпин і місіс Візлі кинулися туди, намагаючись закрити стару жінку портьєрами, але портьєри не рухалися, а жінка репетувала як навіжена, розмахуючи кігтистими пальцями, ніби хотіла роздряпати їм обличчя.

- Бруд! Лайно! Гібриди калу й ницості! Покручі, мутанти, почвари, геть звідси, геть! Як ви посміли осквернити дім моїх батьків...

Тонкс вибачалася знову і знову, піднімаючи з підлоги величезну важку тролеву лапу. Місіс Візлі облишила спроби затулити жінку і побігла коридором, приголомшуючи інші портрети чарівною паличкою, а з дверей навпроти Гаррі вискочив чоловік з довгим чорним волоссям.

- Ану заткнися, стара карго, ЗАТКНИСЯ! - заревів він, ухопившись за портьєру, яку облишила місіс Візлі.

- Ти-и-и-и! - завила жінка, вирячивши очі. - Кривавий зрадник, мерзотник, ганьба моєї плоті!

- Я сказав... ЗАТКНИСЯ! - гаркнув чоловік, і разом з Люпином вони неймовірними зусиллями таки затягай портьєри.

Крик старої ущух, і запала лунка тиша.

Втомлено відкидаючи з чола своє довге чорне волосся, Гаррін хрещений батько Сіріус обернувся до нього.

- Здоров, Гаррі, - похмуро привітався він, - бачу, ти вже познайомився з моєю матір'ю.

- РОЗДІЛ П'ЯТИЙ -

Орден Фенікса

- З твоєю?..

- Так, з моєю любою матусею, - підтвердив Сіріус. - Ми вже з місяць намагаємося забрати її звідси, але вона, мабуть, зачаклувала полотно закляттям-приклеяттям. Ходімо скоріше донизу, поки вони знову не прокинулись.

- Але що тут робить портрет твоєї матері? - ошелешено спитав Гаррі, коли вони вийшли з коридору й почали спускатися вузькими кам'яними сходами.

- О, тобі ніхто не сказав? Це будинок моїх батьків, - пояснив Сіріус. - А я - останній з роду Блеків, тож тепер він мій. Я запропонував Дамблдорові влаштувати тут штаб-квартиру - це, мабуть, єдине, що я можу зробити корисного.

Гаррі сподівався привітнішої зустрічі, тож його вразила гіркота й суворість Сіріусового голосу.

Він спустився сходами слідом за хрещеним батьком і опинився в розташованій у підвалі кухні. Там було не набагато світліше, ніжу коридорі. Нетиньковані кам'яні стіни навіювали думки про печеру. В її дальньому кінці, освітлюючи приміщення, палав великий камін. Дим з люльок клубочився, мов на полі бою, і крізь нього проглядали загрозливі обриси підвішених до темної стелі важких залізних баняків та сковорідок. Кухня була заставлена стільцями, що лишилися після зборів, а в центрі стояв довгий дерев'яний стіл, захаращений сувоями пергаменту, келихами, порожніми пляшками з-під вина та ще купою якогось лахміття.

В кінці столу, притулившись головами, тихенько розмовляли містер Візлі та його найстарший син Вілл. Місіс Візлі прокашлялася. Її чоловік - худий лисуватий рудий чаклун у рогових окулярах - озирнувся й зірвався на ноги.

- Гаррі! - вигукнув містер Візлі, підбігаючи до нього й енергійно тиснучи руку. - Радий тебе бачити!

Краєм ока Гаррі помітив як Вілл, з довгим волоссям, зібраним у хвостик на потилиці, поспіхом згортає якийсь пергамент.

- Нормально долетів, Гаррі? - поцікавився Білл, намагаючись ухопити дванадцять сувоїв одночасно. - Дикозор не примусив вас летіти через Ґренландію?

- Намагався, - відповіла Тонкс, підійшовши, щоб допомогти Біллові, й відразу перекинула на пергамент свічку. - Ой... вибач...

- Почекай, люба, - роздратовано звеліла місіс Візлі і врятувала пергамент помахом чарівної палички. У світлі сяйва, викликаного чарами місіс Візлі, Гаррі помітив, що на пергаменті наче був план якоїсь будівлі.

Місіс Візлі, зауваживши, куди він дивиться, схопила план і упхнула його Біллові поверх інших сувоїв.

- Після зборів треба одразу прибирати все зі столу, - буркнула вона й кинулася до старезного буфета, звідки почала діставати тарілки.

Білл витяг чарівну паличку, пробурмотів «Еванеско!» - і всі сувої щезли.

- Сідай, Гаррі, - запросив його Сіріус. - Ти вже знаєш Манданґуса?

Те, що Гаррі сприйняв за купу лахміття, протяжно захропіло й здригнулося.

- Шо таке, хто мене кликав? - сонно пробелькотів Манданґус. - Я згоден з Сіріусом... - Він підняв угору бруднющу руку, ніби голосуючи, а його мішкуваті запалені очі ніяк не могли сфокусуватися.

Джіні захихотіла.

- Данґ, збори вже закінчилися, - сказав Сіріус, а всі тим часом розмістилися за столом. - Приїхав Гаррі.

- Га? - Манданґус сумно поглянув на Гаррі крізь свої розкуйовджені руді патли. - Шоб я луснув, це ж він. Так... Ну, шо там, Гаррі, все нормально?

- Так, - відповів Гаррі.

Манданґус нервово понишпорив у кишенях, не відводячи погляду від Гаррі, і витяг брудну чорну люльку. Запхав у рот, запалив чарівною паличкою і глибоко затягся. За мить його огорнула хмара зеленкуватого диму.

- То я вибачаюся, - прохрипів голос з тієї смердючої хмари.

- Востаннє попереджаю, Манданґусе, - крикнула місіс Візлі, - може, ти перестанеш нарешті смалити в кухні, а надто, коли ми сідаємо їсти!

- Шо? - перепитав Манданґус. - Ага. Вибачаюся, Молі.

Манданґус запхав люльку в кишеню, і димова хмара розвіялась, але їдкий запах горілих шкарпеток залишився.

- Якщо хочете повечеряти ще

1 ... 19 20 21 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і орден Фенікса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і орден Фенікса"