Читати книгу - "Українська Повстанська Армія 1942-1952"

Голова Генерального Секретаріяту УГВР і Генеральний секретар Військових Справ Роман Лозовський - інж. Роман Шухевич;

Голова Великого Збору УГВР Павленко - Ростислав Волошин;

Член Президії УГВР о. д-р Галянт, представник української греко-католицької церкви;

Член УГВР д-р Юрій Липа, відомий поет, письменник і науковець;

Член УГВР Шаблюк-Шугай - Йосип Позичанюк, молодий письменник зі східньо-українських земель;

Заступник Голови генерального Секретаріяту УГВР майор Петро Полтава, широковідомий публіцист Воюючої України.

Імена тихчленів УГВР, які залишились ще в живих і перебуваючи на Українських Землях, керують далі визвольною боротьбою українського народу, мусять, очевидно, залишатися покищо невідомими. Та вже наведені назвиська упавших членів УГВР, назвиська широко відомих українських діячів і революціонерів говорять про те, що керівництво української визвольної боротьби віддав український нарід у гідні й належні руки.

На знак підчинення Української Повстанської Армії єдиному урядові України Українській Головній Визвольній Раді, УПА зараз після сформування УГВР склала їй присягу.

Опис першого такого акту присяги УПА стрічаємо в видаваному Українською Повстанською Армією журналі "Повстанець", р. І. ч. 1, листопад 1944 р.:

"На підгір'ю карпатського Високого Бескиду, на краї сіл Свидник і Ластівки (недалеко м. Борислав, Дрогобицької области) на затишній га_лявині під лісом, у суботу, 5. серпня 1944 р. - незвичайне свято.

Між деревами - підвищення, поверх нього розпнятий килим, на ньому - китайкою прикритий український національний герб, Тризуб, над ним вишиті рушники, по боках галузки червоної калини, внизу - два схрещені кріси і шолом. Спереду польовий вівтар, на ньому - хрест, євангеліє, свічки. Обабіч - високо підняті блакитно-жовті прапори.

Під прапорами - представники: два члени Президії Української Головної Визвольної Ради з генеральним секретарем внутрішніх справ і шеф Головного Військового Штабу УПА, з почотом штабових старшин.

По боках і напроти, творячи великий чотирокутник, стоять у повному виряді сотні: Булава, Леви й сотня під командуванням сотенного к-ра Різуна та дві самостійні охоронні чоти. На вуглах важкі гранатомети і кулемети. Перед сотнями сотенні командири, в середині чотирокутника Командир Воєнної Округи.

Ось він звітує шефові ГВШ: Друже Командире! Зголошую: три сотні й дві охоронні чоти, зі своїми підстаршинами і старшинами, разом 520 вояків УПА, до присяги готові.

Шеф ГВШ з членами Президії УГВР і Командиром ВО проходить перед фронтом виструнчених вояків,

- Слава Україні! - вітає повстанців Шеф ГВШ.

- Героям Слава! - грімко вдаряє в зелені верховіття лісу...

Повстанці співають свої щоденні молитви:

"Люд у неволі, край у руїні, навіть молитись ворог не дасть..." А священик править молебень і благословляє воїнів на святу боротьбу за "Силу і Славу, Волю і Власть" України.

Промовляє представник УГВР і ГВШ, вказує на історичну ролю УПА у всенародній збройній боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу...

...Знімається угору 520 рук. Іскряться очі блиском - вогнями. І могутнім хором пливуть слова присяги - як надхненна молитва.

...Національним гимном припечатується акт вояцької присяги.

Тут уперше в Україні відчитується перший Універсал УГВР до Українського Народу. Всі, що склали присягу, підписують її, як історичний документ.

...Була це перша збірна присяга за новим текстом, ухваленим УГВР. А друга - з таким самим порядком пройшла зараз же на другий день, у неділю 6 серпня 1944 р. на майдані в середсіллі Н. С., де склали присягу: сотня Месники і одна чота, разом 230 вояків УПА.

Таку присягу на вірність Україні склали тоді українському підпільному урядові УГВРаді всі частини УПА, а опісля складала кожна нова частина або й кожний новий вояк УПА окремо.

Так, отже, на стрічу нової ситуації йшла Українська Повстанська Армія з великим моральним капіталом проти німецької боротьби, з поважним досвідом партизанської війни, з незламною рішучістю боротися аж до повної перемоги, в нерозривній ідейній єдності з усім українським народом і під одним політичним керівництвом українського народу - Українською Головною Визвольною Радою.

Про тодішні загальні настрої серед українського населення пише згадуваний вже німецький спостерігач, один із, політичних керівників німецької окупаційної влади в Галичині:

"Хто залишався на місці, не робив собі жодних ілюзій щодо майбутнього; кожний був свідомий тієї важкої долі, що чекала його на довгі роки. Але в цьому була й воля до боротьби, воля перетривати важкий час і подивугідна, незламна віра в незнищенність життьової сили українського народу, без огляду на масові заслання і брутальний режим терору масового характеру. Дух спротиву, якого вже не можна було вбгати в ідеологію ОУН чи УПА, охопив дослівно все населення. Організований спротив став всенароднім рухом. На кожному кроці можна було відчути гарячкову активність: ліси наповнялися охотниками, що йшли в повстанці; поставали нові магазини, де зберігалися зброя, амуніція, військове устаткування та харчі; організовано власний підпільний апарат адміністрації.

Щоправда, в колах УПА існували тоді різні погляди на майбутні пляни. Одні дискутували можливість всенароднього повстання з метою потягти за собою населення й інших окупованих червоною армією територій для однієї спільної дії; другі були за обмежені військові дії, щоб висотати і послабити сили ворога; інші вбачали тільки можливість захищати населення, тобто біологічну національну субстанцію, шляхом оборонних дій перед ворожим терором. Уважливий німецький спостерігач бачив, що форма і методи революційної боротьби не були ще уточнені. Але кожний спостерігав тверду рішеність поєднати активний дух спротиву з життьовою волею народу: боротися і перемогти. В такому стані влітку 1944 р. німці залишали Галичину..."

Частина ІІ: Друга большевицька окупація

 ***

"Коли Ви раз вступили на шлях боротьби зі сталінським режимом, то не на те, щоб перед ним капітулювати, бо з ворогом, що загрожує існуванні нації, треба боротися на життя і смерть. Я впевнений, що зброю, яку одержали Ви з рук нації - не посоромите. Новими методами боротьби, пристосованими до нової обстановки, дайте відповідь ворогові на його наступ".

(Зі звернення Головного Командира УПА)

"...Зникнули захід, південь і схід і в нашу країну нахлинула північ. Збилися докупи білі села й розорані лягли широкі межі, де цвіли чабрик і жовта дівина. Місто сумує згарищами високих димарів і в ньому гомонить чужинецький сміх. У провулках чаїться сторожке око шпига і слабість продажних сердець плює зневагою на наші святощі. Клекотять пільними шляхами ковані вози в піщані землі і в тайгу, де