Читати книгу - "Перунів цвіт"

— Ліс, — очі мавки засвітилися тихим щастям.

— Ну, тепер ти, драконе. Ти здогадаєшся! — пообіцяв млинар. —

Заховане у тьмі землі, Руками трударя добуте, Знайшовши форму у вогні, Воно ніколи не забуте. Красиве — заздрість полонить Сестру і матір, батька й брата. І дороге — аж злість горить У грудях друга або ката. Ним освятили війни, кров Безвинних землю напувала. І воля, й чесність, і любов В полоні у його конала. Це — зло, коли ти можеш так Дарунок долі називати; Це — жах, як жадібний простак Його наважиться жадати. У зла цього жовтавий блиск, І з нього кожен має зиск.

— Золото, — полегшено промовив Годвін.

— А відьмочці трошки складніша загадка буде. Ти ж упораєшся?

Ольга знизала плечима.

— Його все більше з віком ждуть, Нещасні й хворі — тільки й чуть — Його на поміч закликають І всім довкіл його бажають. Сховавшись від біди, страждань, І втрат, і мрій, і всіх бажань, Відсторонившись від негод, Брехні, і зради, і пригод, Його шукають в глушині, Де дні і ночі навісні Засудиш сміло і забудеш, Де ти собою вже не будеш. Радій, допоки ти живеш. Його ж в сирій землі знайдеш.

— Його в сирій землі знайдеш, — повторила дівчина, наморщивши лоба. — Знайдеш… Спокій?

— А ти розумниця! — посміхнувся млинар.

— Ми можемо проходити? — запитав Годвін.

— А він? — указав млинар на Авеніра.

— Він хворий! — заступилася за юнака відьма.

— Настільки, що не може думати?

— Я можу! — непевним голосом відізвався Авенір. — Можу…

— Коли ти злий на цілий світ, Коли духмяний ладен плід Зірвати з гілки й розтоптати, Коли не в змозі їсти, спати, Бо сенс твого життя — Вона, Коли не можеш без вина І побратиму посміхнутись, Коли не хочеш схаменутись, Забуть, пробачити і жить, Коли бажаєш припинить Страждання за усяку ціну, Коли й старого, і дитину Ти для Її не пожалієш, Коли ти то гориш, то тлієш, Злочинця мрієш у могилу Звести, стараєшся над силу Хоча б і самому загинуть, Та ворога в болото кинуть, — Того не знаєш, що Вона — Отрута, що Її до дна Із ворогом ти випиваєш, І для життя ти помираєш, В якому ти — лиш темне тло, В якому злом примножив зло.