Читати книгу - "Піраміда Сонця, Олександр Петрович Ємченко"

«Марсіанським послом» називали Фрідріха Артуровича Цандера, радянського вченого і винахідника в галузі ракетної техніки.

…Січень 1918 року. Широке, приземкувате приміщення заводської їдальні. За довгим столом сидять робітники, солдати, діти. Вони жадібно слухають молодого білявого чоловіка. Дивлячись на запнуті морозом вікна, лектор говорить про дивовижні речі:

— Звертаючи в ясну осінню ніч погляд у небо, спостерігаючи мерехтливий блиск зірок, хто не думав про те, що там, на далеких планетах, можливо, живуть схожі на нас розумні істоти, які випередили землян на багато тисяч років? Які б незліченні культурні цінності могла здобути Земля, наша наука, коли б пощастило туди перелетіти! І які незначні витрати потрібні на таку велику справу порівняно з тим, що марно витрачається людством!

По цих словах лектор-інженер підходить до столу, бере до рук фантастичний апарат і показує його слухачам.

— Це модель міжпланетного корабля, — говорить він. — Такий корабель зможе розвивати швидкість у п’ятнадцять разів більшу за політ артилерійського снаряда. До Марса на ньому можна дістатися за кілька місяців…

Небо вабило Цандера з юних літ. Навчаючись у Ризькому реальному училищі, він познайомився з працями калузького законодавця зоряного неба — Костянтина Едуардовича Ціолковського. Польоти до зоряних світів, до омріяного Марса стали мрією його життя. Пізніше, переїхавши до Москви, тридцятирічний інженер береться за її втілення. Ось так, не більше, не менше — втілення мрії в життя!

Коли створювалися перші ракетні двигуни, доля мудро звела Цандера з молодим Сергієм Корольовим. Їхні шляхи не могли не перетнутися, вони не могли не зустрітися, бо обидва йшли на вістрі наукового поступу, обидва були залюблені в зоряний світ.

Яскравий слід на палітрі зоряного неба залишив Юрій Васильович Кондратюк, український радянський вчений-винахідник, один із перших творців і дослідників ракетної техніки. Він розробив ряд схем ракет для міжпланетних подорожей. У книзі «Завоювання міжпланетних просторів» виклав теорію багатоступінчастих ракет, розглядав будову космічного корабля, умови його польоту і склад палива. З вражаючою передбачливістю він розробив схему польотів на інші планети: летять три члени екіпажу, один залишається в базовому кораблі на орбіті, двоє опускаються на поверхню планети (пізніше американці при польоті на Місяць «слово в слово» скопіювали розробку українського вченого).

Багато ідей Кондратюка ще чекають свого втілення, як чекає правдивого висвітлення драматична доля цього геніального вченого. Нещодавно стало відомо, що під прізвищем Кондратюка жила і творила зовсім інша людина — Олександр Гнатович Шаргей. Життя так круто повелося з ним, що він, аби вижити, мав узяти прізвище рано померлого від сухот вінничанина Юрія Кондратюка. А сам він народився в Полтаві. Успішно закінчив гімназію, навчався в Петербурзькому політехнічному інституті, захопився проблемами міжпланетних сполучень…

Після революції його примусом поставили під білогвардійські прапори. Він двічі тікав з білої армії. За дезертирство йому загрожувала смертна кара. Отоді, в 1921 році, рідні й передали йому документи покійного Кондратюка. Так Шаргей став… Кондратюком…

Потім почалася напружена винахідницька діяльність, така багата на вражаючі проекти й ідеї. Коли почалась Вітчизняна війна, Олександр Шаргей, записавшись в народне ополчення, добровільно пішов на фронт, де й віддав своє життя за рідну землю, за те, щоб над нашою планетою сяяли мирні зорі і не пломенів кривавими фарбами на небосхилі Марс.

Чимало зусиль для зміцнення віри в існування розумного життя на Марсі доклали письменники-фантасти. Їхня нестримна уява не рахувалася ні з якими об’єктивними даними. Як тільки були відкриті марсіанські «канали», англійський белетрист Персі Грег опублікував двотомний роман «По Зодіаку», в якому описав подорож на Марс. Класикою фантастичної літератури стали «Боротьба світів» Герберта Уеллса, «Аеліта» Олексія Толстого, «Марсіанські хроніки» Рея Бредбері.

Курйозний випадок стався з уеллсівськими «світами». Нещодавно газета «За рубежом» повідомила, що виповнилося 50 років з тієї знаменитої п’ятниці, коли група молодих акторів змусила сотні американців залишити свої домівки і бігти світ за очі. Паніка зчинилася після того, як по радіо Нью-Джерсі люди почули про висадку марсіан. Одним з акторів — авторів передачі — був нині живий, відомий актор Орсон Уеллес. Живі і багато з тих, хто повірив у цей жарт, коли слухали зачитаний драматичним голосом розділ з відомого роману Герберта Уеллса «Війна світів». Мешканці Гроверс-Мілла, де паніка була особливо сильною і масовою, вирішили з нагоди ювілею спорудити пам’ятник. «Ця подія п’ятдесятирічної давності — частка нашої національної гордості», — заявили вони.

Дивовижно! Скільки було мрій, надій, сподівань на зустріч з марсіанами, а як тільки «доблесні» сини Арея заявилися власною персоною, розгублених землян посів панічний страх. А втім, все правильно — чого доброго можна чекати від кривавого бога війни?

Жарти жартами, та коли були відкриті супутники Марса, їм, як ми вже говорили, теж дали досить промовисті назви: Фобос (страх) і Деймос (жах). Що ж, цілком до лиця синам бога війни, дарма що їхньою матір’ю була богиня вроди й кохання Афродіта.

Вся історія відкриття і вивчення супутників Марса сповнена дивовижними подіями і таємничими загадками, котрі й досі не з’ясовані.

Про Існування Фобоса і Деймоса знали задовго до самого їхнього візуального відкриття. Звідки знали? Про це пише в своєму фантастичному романі «Мандри Гуллівера» Джонатан Свіфт. його герої опиняються на гіпотетичній планеті Лапуті. Місцеві астрономи повідали йому, що вони відкрили навколо Марса два маленькі «місяці». Це було на початку XVII століття.

Англійський письменник фантазував, його повідомлення про марсіанські супутники можна було сприйняти за вигадку. І все ж їх шукали. Довго і невтомно. Шукали Вільям Гершель, його сестра Кароліна, син Джон. Шукали Джованні Скіапареллі, Анджело Секкі… Використовувалася найкраща техніка. Даремно. Після протистояння Марса 1862 року, коли його супутників не було виявлено, багато хто з астрономів зневірився, висновивши, що супутників у Марса не було і немає. Свіфт просто безмірно фантазував.

І ось настало протистояння 1877 року. Ті, що ще не втратили надії виявити супутники Марса, знову стали до телескопічних труб. Серед них був і американський астроном Асаф Холл. Колишній сокирник, він не мав спеціальної