Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » День Незалежності, Петро Масляк 📚 - Українською

Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "День Незалежності" автора Петро Масляк. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 69
Перейти на сторінку:
планети. Чоловіків як явище, як стать. І в її підсвідомості всі вони будуть такими ж, як ти: добрими, турботливими, люблячими, людьми, які ніколи не підведуть і не зрадять. А які чоловіки зустрінуться їй в реальному дорослому житті? Вона ж може на таке напоротися!.. Саме через таких «правильних» батьків, як ти, молоді дівчата, зіткнувшись з реаліями життя, кінчають інколи самогубством. Або ж стають на все життя самотніми жінками, які не довіряють, бояться й уникають чоловіків.

- З усім цим можна погодитися, але суто теоретично, - не здавався Андрій. - У наших з донею стосунках ти виключаєш її як особистість. Мар’яна - зовсім не безхребетна дурепа. Вона дуже розумна і внутрішньо сильна. Впевнений, дівчинка знайде чоловіка, який зуміє її оцінити. Або він сам її знайде і оцінить. Ось побачиш.

Андрій використовував всі гроші, які інший витритив би на горілку, цигарки і жінок, на навчання, всебічний духовний і фізичний розвиток доньки. Вона відвідувала танцювальний клас, вчилася малювати і грати у великий теніс. У дівчинки дуже рано з’явився потяг до «конструювання краси». Дизайн в усіх своїх проявах на той час став модною, престижною і перспективною спеціальністю. Якось, прямуючи вулицею Кіквідзе, на якій вони мешкали в Києві, Андрій з донькою завернули до розміщеного неподалік від їхнього дому Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Стіни фойє інституту прикрашали чудові витинанки - студентські курсові й дипломні роботи. Він не міг відірвати від них Мар’яну.

- Тату, а можна я буду тут вчитися? - запитала вона батька.

- Доню, бачиш, які тут дорослі дяді і тьоті ходять? - посміхнувся Андрій. - Тобі ще треба підрости.

- А як звуть цю маленьку, гарненьку панянку? - звернувся до них «мистецького» вигляду чоловік років 50-ти. - Це, мабуть, наша майбутня студентка? Я спостерігав за її реакцією на роботи наших кращих студентів. У неї є відчуття прекрасного.

- Вона зветься Мар’яною, - засміявся Орос. - Дуже не любить, коли її називають якимись іншими варіантами цього імені. Особливо пестливими.

- Яке гарне поетичне ім’я! У батьків, здається, теж є потяг до прекрасного.

- Ви не могли б нам допомогти порадою, шановний? - зважився Орос, подаючи руку добродію і називаючи себе.

- Я доцент цього інституту Ткачук і готовий вам допомогти - відповів чоловік.

- Чи немає у вас тут, чи у якійсь школі або гімназії, чи ще десь, де ми і не підозрюємо, якогось гуртка дизайну для молодших школярів? Дуже вже моя донька любить цю справу. А тепер, коли я мав необачність привести її до вашого інституту, вона вже не залишить мене у спокої.

- Ви прийшли дуже вчасно і зустріли саме ту людину, яка вам потрібна, - лагідно всміхнувся доцент Ткачук. - З початку нового навчального року я організовую для всіх бажаючих старшокласників Києва гурток дизайну. Але обіцяю, що зроблю виняток для цієї милої панянки, раз вона так щиро любить дизайн. Ви де мешкаєте, в Києві?

- Та тут же поряд, на Кіквідзе, саме з вашого боку вулиці, тільки на три будинки вище, в бік Басейної.

- Так це взагалі майже ідеальна ситуація, - зрадів Ткачук. - Ось тримайте мою візитівку, і я зараз же запишу вашу донечку, а також ваш телефон і домашню адресу. А туди, десь ближче до першого вересня ви зі мною зв’яжіться і почнемо працювати. Згода, Мар’яночко, чи-то, пробач, Мар’яно?

- Так, пане Ткачук, - серйозно відповіла дівчинка.

- Ой, яке ж ти диво, моя маленька, - аж засяяв доцент. - От комусь щастя буде…

Так і жила родина Андрія Ороса, фактично розірвана навпіл: тато з татовою донечкою Мар’яною, і мама з маминим синочком Юрком.

Святковий день 24 серпня для Андрія Ороса був днем робочим. Спочатку відбувся парад, котрий Президент з Прем’єр-міністром, Міністром оборони і почесними гостями приймали з урядової трибуни. Вона була захищена величезною адміністративною будівлею з найбільш вразливого, на думку керівництва СБУ і МВС, боку, тобто Софіївської площі. Андрієві так і не вдалося переконати начальство, що для Раміреса їхні міркування - не закон. Але, на щастя, поки що нічого не відбувалося. А ось після параду Президент мав відкривати пам’ятник на тому ж таки Майдані Незалежності, але на 100-150 метрів направо від трибуни в бік Європейської площі. Це місце було якраз найбільш вразливе з усіх точок зору. О першій годині дня Андрій зайняв стратегічно найвигіднішу позицію на даху готелю «Україна».

До відкриття пам’ятника залишалася ще ціла година, і Андрій влаштувався якомога комфортабільніше - наскільки дозволяла ситуація. Він тримав у оптичному прицілі своєї гвинтівки ті два вікна у будинку навпроти, по вулиці Софіївській, 21, які його теодоліт визначив як найкращі для обстрілу місцевості довкола пам’ятника. Орос випростався, зручніше закріплюючи переговорний пристрій на голові. Сонце вже повернуло на захід і сліпило Андрієві очі, що створювало додаткові переваги для Раміреса, котрий, вочевидь, мав розміститися з боку заходу сонця. В повному бойовому спорядженні Орос парився на змазаній смолою чорній покрівлі готелю, намагаючись не виказати своєї присутності зайвим рухом.

«Однак це дурна робота - не ворушитися, - думав він. - Якщо Рамірес засів десь навпроти, то він, і не бачачи мене, просто за логікою речей вже знає всі найкращі позиції наших снайперів. «Адже, професіонал має бути там саме тому, що є професіоналом», - згадав Андрій слова свого учителя.

А в цей час старший лейтенант і капітан міліції піднялися сходами на шостий поверх будинку, де вони мали сторожувати у двох квартирах, вікна яких так зручно виходили на Майдан. Місія міліціонерів була надзвичайно проста і полягала в тому, щоб стояти біля цих вікон впродовж всієї церемонії відкриття пам’ятника і полишити квартири тільки тоді, коли Президент від’їде на прийом з нагоди свята. Мешканців було проінформовано ще за декілька днів, і тому, коли офіцери подзвонили в двері і представилися, ті відразу відчинилися. Останнє, що побачили в своєму житті лейтенант і капітан, були сліпучі спалахи в їхніх головах. Це спрацювали пістолети з глушниками Раміреса

1 ... 19 20 21 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День Незалежності, Петро Масляк», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «День Незалежності, Петро Масляк» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "День Незалежності, Петро Масляк"