Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

993
0
28.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 34
Перейти на сторінку:
4-б

Роза Генріхівна

В душі у мене коївся такий самий безлад, що і в квартирі. Вода була скрізь! Затекла під меблі, увібралася в килими та доріжки.

Я перевдягнулась у домашні спортивні штани та майку, волосся прибрала у звичну гульку та вимочувала воду великим рушником. Хлюпала носом від подвійно засмучених почуттів.

Страшено сварила себе: за легковажну поведінку щодо незнайомого чоловіка, та за безвідповідальне ставлення до сантехніки! Якась дурепа в квадраті! За те, що не звернула вчасно увагу на трубу, розхльобую вже зараз, а чим мені загрожує секс із незнайомцем - ще чекає попереду!

Проте, секс був таким чудовим…

      

Скосила поглядом у бік коридору, в якому виконував аналогічну роботу моя шалена помилка і завмерла, залюбувавшись. Ні, я точно не знаю цього чоловіка! У незнайомця, що сидів навпочіпки, була гарна чоловіча постать. Не качок, звичайно, але широкий у плечах і вузький у стегнах. Дупа, до речі теж гарна, шкода, не роздивилася його голим. Ой, куди мене, збоченку,  понесло?

 

Так, думаю далі. Якщо сантехнік уже приходив, то хто цей мужик і звідки мене знає?

-Розетто, досить пекти мене поглядом, я не снігуронька, не розтану! – раптом сказав чоловік. І як знає, якщо сидить до мене спиною? Фиркнула, але не відповіла.

 

Чоловік перемістився і мені стало видно його профіль. З невеликою горбинкою ніс, волосся, довжиною до плечей, підібгані губи. Ображений... Чому образився, що я прийняла його за іншого? Не розраховував же він і справді, що я його знаю? Провалами у пам'яті я не страждаю! Ну ніяк не могла я його знати, а потім забути! Хіба такого забудеш? Він надто яскравий! Перебрала у пам'яті всіх із ким навчалася, друзів, знайомих мами. Ні не пам’ятаю!

Кілька разів ловила на собі косі погляди чоловіка, але ні він, ні я не наважилися заговорити.

 

Коли з водою було завершено, а в кухні наведено хоч трохи ладу, я втомилася, як після викопування картоплі на дачі! Знесилено сіла на підлогу в коридорі. Сперлася на стіну і заплющила очі. За втомою прийшла байдужість. Почула, що чоловік сів поряд. Помовчали.

-Стомилася?

-Угу... дякую за допомогу.

-Будь ласка.

-Вибачте, що я вас не пам'ятаю, мені правда соромно, що так сталося.

-Не варто перепрошувати, я не ображаюся, сам винен. Вигадав собі казочку і сам у неї повірив!

-Не розумію! Розкажете?

-Розкажу, тільки давай на ти.

-Давайте, ось тільки я не знаю вашого імені.

-Стас...

Намагаюся згадати знайомих Стасів. Мабуть, було кілька, не таке вже рідкісне ім'я. Але свого незнайомця так і не пригадала. Зітхнула і розплющила очі.

-Ось і познайомилися... - і починаю сміятися. Чоловік мовчить, тож пояснюю, - як у анекдоті - секс не привід для знайомства!

 

Він кисло посміхнувся, а я замовкла. Я сьогодні така жартівниця…

-Вибачте, - знову вибачаюся, відчуваючи себе бридко, - це від втоми.

-Тобі в душ треба, - раптом заграбує мене в оберемок і піднімає на руки. Сил вистачає лише здивуватися. Два широкі кроки та ми у тісній душовій кімнаті. Стас опускає мене на ноги і починає роздягати.

-Гей! - вигукую, - я сама, вийди!

-Ага, зараз! - хмикає і продовжує роздягати, - вчетверте ти мене не відшиєш!

-Ви, ти, обіцяв, взагалі, піти! - сіпаюся, але… мені так приємні його дотики.

-Передумав! - сказав твердо і звільнив мене від майки.

-Що ти твориш? - голос не слухається і замість того, щоб кричати, я шепочу.

-Показую від чого ти відмовляєшся! - чую, як він розстебнув змійку на своїх штанах і вони впали до ніг. Як він примудрився це зробити, не випускаючи з обіймів мене, гадки не маю. За мить мої спортивні штани теж опиняються на підлозі.

Звиваюсь, але більше для пристойності, ніж від бажання звільнитися. І вже на алкоголь не звернеш… Мабуть, я все ж таки, порочна...

 

Чоловік упхнув нас у душову кабіну і ввімкнув воду. Я зашипіла від холоду, але він швидко підставив свою спину під струмінь, вкриваючи мене. Потім пішла тепла, і я розслабилася в його руках. Прикрила очі та дозволила себе мити.

Намилені долоні ковзали по тілу, але замість розслаблення дарували збудження. Я здалася, відпустила себе. Притулилася спиною до його грудей і відчувала, відчувала, відчувала…

 

Шия, плечі, лікті, пахви. Ковзаючі дотики до грудей. Хочеться вигнутись і замуркотіти. Кожні грудку «зважили» в долонях, стиснули, наче ненароком щипнули соски. Мій стогін потонув у шумі води.

 

Долоні ковзають нижче, мнуть живіт. Одночасно з цим відчуваю губи на шиї та нахиляю голову, даючи повний доступ. В поперек упирається його «зацікавленість».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"