Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Якщо є діабет першого типу, від нас мало що залежить, і він дає про себе знати переважно в дитинстві чи юності. Тому далі мова йтиме про цукровий діабет другого типу. Його розвиток залежить від багатьох чинників.

• Спадковість. Наші рецептори гормонів закодовані в генах, а гени дісталися від батьків. Є люди, які більш схильні до розвитку діабету другого типу, на жаль. Спадкові хвороби, як-­от муковісцидоз чи гемохроматоз, також можуть призвести до діабету через пошкодження підшлункової залози.

• Етнічне походження. Один з генів, що визначає схильність до діабету, походить від неандертальців. Вони не є нашими прямими пращурами, проте в них були спільні діти, тож слід у генофондах деяких людських популяцій лишився. На щастя, кавказці (тобто ми, корінне населення Центральної та Західної Європи й Близького Сходу) мають менші ризики, ніж корінне населення Океанії чи Америк.

• Перебіг вагітності — якщо в матері був гестаційний діабет, ризики дитини в дорослому віці зростають.

• Ендокринні захворювання: синдром Кушинга, коли наднирники виділяють забагато кортизолу, гіпертиреоїдит, тобто щитоподібна залоза надто активна, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), акромегалія (надлишок гормону росту в дорослому віці) [71].

• Психічні порушення, зокрема тривожний і депресивний розлади. Вони збільшують ризик появи діабету, а діабет збільшує ризик розвитку розладу. Саме тому важливо зважати на свій ментальний стан і не думати, що «помаленьку живем». Краще подолати тривожний розлад, ніж потім долати і його, і діабет. А ще — важливо! — в пацієнтів з діабетом обов’язково клінічно оцінювати психічний стан і зважати на нього теж [72].

Спосіб життя. Отож тільки тут ми можемо «розгулятися» і чомусь зарадити. Та саме «вестерналізований» спосіб життя наразі є найпоширенішим чинником, який призводить до діа­бету. Мається на увазі те, що людина поводиться, як у стереотипних Сполучених Штатах: всюди пересувається на авто, на обід — швидкоїжа, в якій переважають вуглеводи, наприкінці дня — телевізор і вечеря з напівфабрикатів. Коли виход­жу ввечері в супермаркет на районі в Запоріжжі, то бачу, що принаймні в шкідливому способі життя наші люди «наздогнали та перегнали Америку»: пиво, чипси, пельмені, відро акційного майонезу, горілка. Не треба так. З огляду на здоров’я нам варто прагнути середземноморського способу життя, де «все свіженьке, з городу», навіть якщо той город — це ринок чи магазин. Аби були овочі та інша проста їжа й багато руху [73].

Предіабетичний стан та розвиток інсулінорезистентності. На цьому зупинюся в деталях. Інсулінорезистентність є одним з найпотужніших факторів ризику розвитку серцево-­судинних захворювань як у людей з діабетом, так і без нього.

Критерії визначення предіабету дещо різняться у світових авторитетів, та не можуть застосовуватися водночас і для дітей, і для дорослих. Не завжди предіабет стає діабетом, а також не завжди діабету передує тривала увертюра. Але менше з тим. Якщо вам у приватній лабораторії «за акцією» пропонують визначити діабет чи предіабет за допомогою аналізу на глікований гемоглобін, не ведіться. Цей аналіз є помічним, але тільки тоді, коли треба відстежити прогрес лікування чи хвороби. Діагностують предіабет чи діабет у безсимптомних людей інакше.

• Починають з простого аналізу рівня глюкози натщесерце. Його слід здавати всім принаймні раз на рік, зокрема й тим, у кого немає симптомів діабету, про які йтиметься згодом. Якщо глюкоза в нормі, робити решту досліджень наразі сенсу немає. Норма — це менше ніж 5,5 ммоль/л.

• Якщо трохи більше, йдемо далі. Трохи — це скільки? Від 5,5 до 6 ммоль/л. У такому разі роблять тест на толерантність до глюкози. Щиро кажучи, жахливий тест, коли ви п’єте страшенно солодку рідину, а потім щопівгодини здаєте кров на глюкозу. Якщо з виділенням інсуліну у відповідь на різке підвищення рівня глюкози та зі сприйняттям тканинами інсулінового сигналу все гаразд, глюкози згодом стане менше. Протягом двох годин її рівень має знизитися до рівня 7,8 ммоль/л чи нижче. Якщо так сталося, то все гаразд. Це не діабет і не предіабет.

• Якщо дві години минуло, а рівень глюкози досі високий (7,8–11 ммоль/л), то говорять про погіршення толерантності до глюкози. Це поганий сигнал, але не діабет.

• Якщо рівень глюкози натщесерце суттєво більший за норму — 6,1–6,9 ммоль/л, то це вже порушений рівень глюкози, тоді теж роблять тест на толерантність. Навряд чи тут буде втішний результат, на жаль. Якщо рівень глюкози опустився бодай до 7,8–11 ммоль/л, то це предіабетичний стан з підвищеним рівнем глюкози натщесерце і порушеною толерантністю до глюкози. Такій людині дають поради щодо способу життя і кажуть прийти через рік знову здати аналіз.

• Якщо ж і рівень глюкози натщесерце був понад 7 ммоль/л і під час тесту на толерантність за 2 години він суттєво не знизився, тоді ставлять діагноз діабет [74].

Пам’ятати концентрації глюкози вам не потрібно. Головне запам’ятати таке.

1. Здавайте аналіз крові на рівень глюкози щороку і подбайте про свою обізнаність щодо порядку постановки діагнозу.

2. Щоб тканини не втрачали чутливості до інсуліну, навантажуйте м’язи щодня, не їжте постійно, а також підтримуйте щастя кишкової мікрофлори раціоном, в якому переважає рослинна їжа.

3. Зберігайте спокій та чистіть кулемет.

Діабет також діагностують за наявними симптомами, підкріпленими аналізами. Але це вже надто пізно. Симптоматика діа­бету розвивається внаслідок тривалої дії на клітини високих рівнів глюкози в крові та її нестачі всередині них. Ознаки діабету другого типу не мають чіткості конституції США, бо в кожному випадку можна запідозрити іншу причину, а не діабет, і навпаки. Симптоми діабету наведено в Таблиці 5 разом із поясненнями, що ще може мати такий вияв. Тож не діагностуйте в себе з переляку діабет, якщо ви інколи п’єте вночі воду чи втомлюєтеся після двох робіт і вигулювання собаки. І пам’ятайте, що в цілому ми маємо бути окей і не мучитися через свій стан. Якщо щось із цього відчуваєте — краще проконсультуйтеся з лікарем [75, 76, 77].

Таблиця 5. Тривожні сигнали діабету другого типу та інших хвороб

Симптом цукрового діабету II типу

Людина багато п’є. Науковий термін — полідипсія; Значне сечовиділення (поліурія). Полідипсія та поліурія притаманні й діабету першого типу

Чому так буває при діабеті

• Рівень глюкози в крові високий, і нирки не можуть її відкачати назад у кров. Разом із глюкозою в нирковому фільтраті утримується вода. Виходить багато сечі,