Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Не поспішаю виконувати те, що він каже.

 - Не бійся, я тебе не з'їм.

Насправді, мені не дуже хочеться йти, але не хочу образити Вадима.

 - Ну ходімо.

Шукаю очима Лінку, та її нема, Арса також. Раптом, помічаю Артура. Який хоче підійти, але Діана його зупиняє. Він зупиняється, але не відводить свій погляд. Ми заходимо у вітальню, Вадим каже.

 - Зачекай хвилину, я зараз повернусь.

Він йде, мені стає спокійніше. Але чую тихі кроки за спиною і різко повертаюсь. Раптом знову у когось врізаюсь. У кого, розумію одразу, відчуваю знайомий деревний аромат.

 - Вибач.

Хочу відійти, але Артур мене зупиняє і пірнає обличчям у моє волосся.

 - Що ти робиш? Тобі що, справді подобається Вадим? 

Я вириваюсь з його полону.

 - То, не твоя справа! Йди краще до своєї дівчини. Для чого за мною пішов і лишив її одну?!

 - Ти сама просила. Пам'ятаєш?

Після цих слів, замовкаю. Тоді обертаюсь, щоб не розплакатись.

 - Не роби цього.

 - Чого?

 - Того, чого сама не хочеш. Подумай трохи про себе.

На цих словах, він розвертається і йде. Лишивши мене з думками. Декілька сльозинок котяться по обличчі.

" Розумію, що він правий. Я постійно всього боюсь. Переживаю за думки інших... Не думаю про те, чого хочу сама. "

   Мирної ночі... Ваша Ханна Еванс...