Читати книгу - "Коли курява спаде"

ведеться оповідь, вперше з'являється на сторінках роману тринадцятирічним підлітком: «Я починаю описувати події з того сніжного ранку, коли мені було тринадцять років». Наступна подія — землетрус, якому присвячений окремий розділ. Перший великий у XX сторіччі землетрус силою в 7,5 бала стався на теренах Г'єлронгу у волості Мао, що в Баркхемі, 25 серпня 1933 року, і наступний, силою у 5 балів, 20 вересня того ж року. Землетруси повторювалися і в наступні роки. Внаслідок дійсно великого землетрусу було зруйновано місто Десі (кит. Diexi, волость Мао в окрузі Нгава) і навколишні села. Загинуло близько 9000 чоловік, а старе місто затонуло в озері, що утворилося внаслідок численних зсувів. Опосередковано підтвердженням початку дій у романі 1933 роком є і поява китайського уповноваженого Хуана з пропозицією сіяти опійний мак: «Це — опій, який я так часто споживаю. Він дуже вартісний». Реально опій на цих землях з'являється на початку 30-х рр. XX сторіччя. Тобто початок дій у романі припадає на 1933 рік. Ну а завішується роман трагічною загибеллю головного героя, від імені якого ведеться розповідь, в 1951 році — часу приходу Народно-визвольної армії КНР. Таким чином, події роману «Коли курява спаде» відбуваються в проміжок часу від 1933-го до 1951 року і розгортаються на точно визначеній території.

Просторовий і часовий вимір роману, що чітко окреслює історичні межі, в рамках яких живуть і гинуть персонажі роману, припадає на трагічний період як в історії тибетського, так і китайського народів. Вибір визначеного проміжку часу обумовлений, без сумніву, ще кількома причинами. 1933 року помирає Тхуптен Г'єцхо (1876–1933), Далай-лама 13-й, духовний і світський голова Тибету, який у внутрішній політиці виявив себе реформатором, а в зовнішній — вправним дипломатом. Пошуки його інкарнації увінчалися успіхом у 1937 р., коли у селі Такцер (тепер у складі провінції Цінхай), яке в свій час відвідав Далай-лама 13-й, було віднайдено нове втілення, а його інтронізація відбулася у 1940-му як Далай-лами 14-го Тенцзін Г'єцхо (нар. 1936 р.). 1937 року помирає Тхубтен Чойк'ї Н'їма, Панчен-лама 6/9-й (1883–1937), інший духовний ієрарх, який знаходився до того у Китаї і збирався повертатися до Лхаси. Його нове втілення — хлопчик із провінції Сікан, чия інтронізація, як Панчен-лами 7/10 на ім’я Чойкі Г’єлцен (1938–1989), відбулася у 1949 році, і не в Лхасі, а монастирі Гумбум. Точаться військові дії між тибетцями в Баркхемі. Земель Прикордоння досягають війська Червоної армії Китаю, яка здійснила свій Великий похід. Китай охоплений громадянською війною і боротьбою проти японської агресії. У романі відтворюється протистояння різних за своїм спрямуванням ідеологій, різних політичних форм правління, а відтак протистояння всередині суспільства за соціальними, етнічними, культурними ознаками, різним історичним розвитком, що виливаються у громадянську війну, до якого додаються ще японська агресія, Східний фронт Другої світової війни, і постає питання не тільки вибору подальшого шляху, але й самої можливості його.

На цьому історичному тлі відбуваються дії роману, і відлуння пожежі, що панувала на велетенській території, присутнє на його сторінках. Пророкування, віднайдене у старій книзі, визначало землетрус як ознаку падіння імператорської династії під час Сінхайської революції і занепад правлячої тибетської школи гелук, що у Пекіні була придворною при імператорі. Історичним фактом є наявність християнських місій на цих теренах, що засвідчено появою місіонера при дворі туси. З'являється монах, який приносить незвичні звістки із Сніжної країни, тобто Тибету, з намірами проповідувати вчення оновленої гелук. Присутні згадки про Панчен-ламу, що на той час перебував у Китаї. Є і посилання на події протистояння під час спільної боротьби ґоміньданівців і комуністів проти японської агресії, коли Радянський Союз допомагав Китаю — гине літак разом із «радянським хлопцем». Присутнє вболівання за майбутній розкол народу, бо «Настане такий день, коли Сніжні землі на заході (тобто Центральний Тибет) перекинуться до Англії, а туси на Сході само собою підкоряться країні китайців». Це пророкування відбилося в подіях 1959 року, коли частина тибетців на чолі з Тендзіном Г'єцхо, Далай-ламою 14-м, покидає Тибет і виникає тибетська діаспора та уряд в екзилі. Не залишається поза увагою і завершення японської агресії та Другої світової війни: «японці піднялись на якийсь корабель і визнали себе переможеними» — підписання 2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора «Міссурі» Акту капітуляції Японії. Але загальний мир не приніс спокою: «між червоними китайцями й білими китайцями знову почалася війна». Йдеться про відкрите озброєне протистояння між послідовниками Ґоміньдану і Комуністичної партії Китаю протягом 1945–1949 рр., що завершилось поразкою перших і утворенням Китайської Народної Республіки на чолі з КПК.

Безіменний головний герой — молодший син у родині туси Мерці і його другої дружини — китаянки. Неосвічений, бо право на освіту належало старшому синові, майбутньому спадкоємцю, так до кінця свого життя і не вивчився навіть читати ні тибетською, ні китайською мовами, він визначає себе таким чином: «У землях, що підпорядковувались туси Мерці, не було жодної людини, яка б не знала, що його син від другої жінки — дурень. Тим дурнем був я». Роман з таким непростим, незвичним головним героєм не є винятковим явищем у світовій літературній традиції. Можна згадати твори Вільяма Фолкнера («Галас і шаленство»), Ґабріеля Маркеса («Сто років самотності»). А ще на думку спадає Микола Гоголь, від якого тягнуться стежки аж до Китаю, до Лу Сюня. Щодо сучасної української літератури, то можна згадати Тараса Прохаська і його твір «Непрості». Окрім схожих біографічних характеристик письменників та інших спільних рис, властивих романам Алая і Прохаська, збігається формально і знаково близька екологічна ніша: гірський рельєф і гори; Ялівець — місто на горі і фортеця туси, що розташована на гірській вершині, навіть духовий музичний інструмент за формою і розміром — трембіта і дунгчен; ялівець є обов'язковою складовою суміші, що використовується під час обряду санг — очищення. Схожі за функціями і жерці: мольфари і нгагпа (в алаївському романі — це лама — цілитель, який у першу чергу є шаманом), які опікуються добробутом, здоров'ям, погодою, майбутнім. Слід також відзначити, що роман «Коли курява спаде» легко вписався у світовий літературний процес, бо створений Алаєм за традиціями так званого «магічного реалізму» — сучасної літературної течії, до якої належить і творчість Ґабріеля Маркеса, і Тараса Прохаська й інших письменників. До того ж це відповідає і літературній традиції Китаю, зокрема й провінції Сичуань, з якою пов'язані колеги Алая по літературному цеху — письменники тибетець Таши