Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

436
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 201 202 203 ... 261
Перейти на сторінку:

Злата здивовано поглянула на нього, але уточнювати нічого не стала. Зараз все побачить на власні очі.

Шахівниці вже стояли напоготові. Стопки розставлені на місцях шашок і наповнені горілкою і віскі — чорні і білі. Дві пари гравців вже грали. Дєня чекав Артура.

— Що, без мене ніяк? — поцікавився Артур, сідаючи за стіл.

— Ніяк! Ти мій найкращий суперник.

Почалася гра. Як правило, Артур з Денисом завжди грали внічию. Наступні дві партії виключенням не стали. Але Злату починала непокоїти кількість випитого без будь-якої їжі.

— Можливо, вже досить? — запитала вона несміливо.

— Яке досить? Та ми з Артуром по п’ять—шість партій грали, а потім ще йшли купатись і далі бухати. Абсолютно не досить! Йди, жінко, не заважай нам! — Дєня, відмахнувшись від неї, розставляв чарки на наступну партію і починав розливати віскі..

— Ні, таки досить, — сказав Артур.

— Е! Що це значить?! Артуре! Що ця мала з тобою зробила?!

— Я більше не буду грати, — Артур підвівся з-за столу.

— Ах ти ж, відьмо! Ти зіпсувала мені друга! — закричав Дєня, і в той же момент вказівний палець Артура опинився прямо перед його носом.

— Не смій кричати на мою дівчину, — повільно проговорив Артур.

— Хлопці, спокійно… — між ними просочився Тоха. — Не потрібно нервувати. Дєню, давай я з тобою зіграю?

— Нахера ти мені потрібен? Я завжди граю з Артуром! А через цю дівку він не хоче!

— Дєню… — прошипів Артур.

— Артуре, спокійно, — Тоха відгородив Дениса від нього. — Не заводься, я тебе прошу…

Артур відійшов від столу і, взявши Злату за руку, хотів піти з майданчика, але вони встигли відійти лише на пару метрів.

— Ця мала хвойда зіпсує тобі життя! Навіть не думай з нею одружитися! Всі проблеми в житті — від жінок! І ця шльондра тебе знищить! — викрикнув Дєня в спину Артуру, піднімаючись і йдучи слідом за ними. Наступні події трапились так швидко, що ніхто нічому не встиг запобігти. Тільки присутні спробували почати заспокоювати Дениса, як до нього підлетів Артур і штовхнув його у груди, що той відійшов на пару кроків назад, утримуючи рівновагу.

— Припни свого поганого язика!

— Чому ж одразу поганого? Може мій краще? Злато, не хочеш порівняти?! — заходячись п’яним сміхом, звернувся Денис до дівчини.

— Дєню, ти нариваєшся… — процідив Артур крізь зуби, відступаючи пару кроків назад.

— Ти ідіот, Артуре! Цю малу сучку вже півміста перетрахало, а ти хочеш зробити її своєю дружиною! Вона не варта того, щоб…

Денис не встиг договорити, бо Артур просто злетів у повітря і з повороту, одним ударом ноги, збив чоловіка з ніг, той відлетів на значну відстань вбік і розпластався на плитці майданчика, не розуміючи до кінця, що саме сталося, і як він змінив своє положення. Дєня закліпав захмелілими очима на постать, що, наближаючись, височіла над ним. Денис знав: ногою Артур б’є дужче, ніж рукою, пару разів були п’яні розбірки і це його вміння дуже ставало в нагоді, не очікував, що відчує на власній шкурі цей удар. Але внутрішнє чуття йому підказувало, що Артур вдарив не на всю силу: пожалів його. Підняв руки в знак примирення.

— Стоп!.. Я зрозумів. Ти вже все вирішив. Роби, як знаєш… Вчиняй свою помилку, — важко дихаючи, говорив Денис. — Я почекаю. Потім побухаємо, після твого розлучення...

Артур подав йому руку, Дєня її обережно прийняв і, коли набув вертикального положення, Артур сказав йому в обличчя.

— Якщо плануєш подібну виставу на моєму весіллі — краще не приходь… — після цього розвернувся й пішов до Злати.

Злата стояла на тому ж місці, де він залишив її, прямуючи до Дениса. Вона бачила, як швидко він перемістився назад до столу, відштовхнув чоловіка, як потім, після непристойних вигуків Дениса, злетів у повітря і збив того ногою. В цей момент він нагадав їй статуетку зі своєї шафи… Злата стояла і, як зачарована, дивилась на нього. Його друзі заметушились навколо Дениса, розглядаючи подерті руки, а вона стояла, не розуміючи: боїться вона його після побаченого чи захоплюється тим, що він зробив.

Артур перевів подих. Він зірвався… Слова п’яного Дениса сильно зачепили його не дуже тверезий мозок. Невже цьому телепню не зрозуміло, що Злата особлива? Тоді, коли Іннеса поїхала з комплексу на таксі, Дєня, не добираючи слів, ганив занадто примхливу дівчину, і Артуру було абсолютно байдуже до того, як він її називав. Перші роки після повернення з Німеччини і звістки про смерть Злати Артур з Денисом пили ДУЖЕ БАГАТО. Денис пив, бо розлучення випалювало його серце, а Артур намагався заглушити біль втрати, що також випалювала його зсередини... Обом це не допомагало, але вони не зупинялися, накачуючи себе ще більше і не лише алкоголем… Невже Денис не розуміє різниці між Іннесою і Златою?

 

Наблизившись до Злати, Артур не наважувався поглянути їй в очі. Не знав, як вона відреагує, тому, підійшовши, просто зупинився. Злата мовчки взяла його за руку і вони, так само мовчки, пішли до альтанок біля ставка.

“Тобі треба заспокоїтися, біля води це виходить непогано” — так колись в Решетилівці їй казав Артур, везучи її до річки після палкого монологу Зіни, наповненого плітками про Злату. Здавалося, це було сто років тому. З тих пір так багато всього змінилось…

1 ... 201 202 203 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"