Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

?

Серце віконта фон Дунінга стиснулося, і він раптом зрозумів, що ці вовки можуть бути не такими простими, як лісові чудовиська. Чи були вони друїдами? Ні, друїди не могли керувати магічними звірами.

.

— раптом вигукнула піхота Біла.

.

Віконт відразу ж підвів голову, і в цей момент не міг повірити в те, що побачив. Чорна вовча хвиля розступалася ліворуч і праворуч, немов прокладаючи стежку. А посеред стежки через вовчу зграю проїжджали людина і кінь.

.

Це був Брандо.

.

Брандо теж дивився на нього.

На його лобі повільно з'явився чорний кристал, що блиснув дивним світлом.

Брандо поставив тут головну позицію не тому, що вірив у рядових солдатів Аудіна, а тому, що вірив у себе. Не було неможливо, щоб одна людина воювала проти десяти тисяч солдатів.

І тепер він використовував факти, щоб сказати віконту цю правду.

.

Я – ліве крило.

.

Небо злегка освітлювалося, і незліченні павуки-духи вітру, що спалахували зеленим світлом, один за одним піднімалися з лісу. В одну мить вони утворили величезне світлове утворення позаду Брандо. Вся піхота Біла не могла не спостерігати за цією сценою, злегка роззявивши рота. Ще день тому їхня вівернська кавалерія на власному досвіді відчула на собі силу цих дрібниць, але тепер настала їхня черга.

.

Брандо став на спину коня і направив меч уперед.

Золотисто-червоний дощ світла линув з боку його меча, і кавалеристи Дракона, що бродили попереду, були пронизані світловими стовпами один за одним. Понад сто кавалеристів в одну мить перетворилися на попіл. Але що його трохи розчарувало, так це те, що віконт фон Дунінг справді був обережним. У той момент, коли Павуки-духи Вітру піднялися в повітря, віконт фон Дунінг розвернувся і втік з кількома своїми охоронцями, що дозволило йому уникнути цього раунду атаки.

.

Адже атака Павуків-духів Вітру мала певну затримку. Коли Брандо знову вирушив його шукати, він уже встиг змішатися з бригадою легкої піхоти Біла і навіть покинув свого скакуна. Він не міг не подумати, що цей хлопець занадто боягузливий. Він не знав, як Фрея його вбила.

.

Але це не було несподіванкою. Адже цей хлопець навіть не наважився на дуель з ним в , так що у нього, напевно, не вистачило особливої сміливості говорити. Адже було багато дворян, які билися на смерть зі своїми супротивниками, щоб захистити свою репутацію.

Брандо похитав головою і не став далі наказувати Павукам-духам Вітру атакувати легку піхоту Біла. Він знав, що битва далека від завершення, і кожна крихта стихійної енергії, яку він міг залишити, була кращою, ніж нічого. І вороги перед ним вже не становили загрози.

Перед ним об'єднана армія чорних вовків і скельних леопардів зіткнулася з легкою піхотою Біла. Однак сотні Срібних і Залізних Чорних Вовків і Скельних Леопардів змогли лише відбитися від тисяч солдатів у цьому напрямку.

.

Брандо чекав слушної нагоди.

.

А командири дивізії Біла також чекали, коли дивізія Фінна і дивізія Костянтина завершать оточення.

.

Брандо не міг не підняти голову.

.

У його видінні відбилися гори Марченко та Віллеко, оповиті щільними вибухами.

?

Віконт Фінн був приголомшений оглушливим вибухом і подивився на слугу графа Вітокіна, що стояв перед ним. Він голосно кричав, намагаючись заглушити страшний звук вибуху: Що ви сказали?

?

Ви сказали, що граф Вітокін хоче, щоб я напав? Відправити всі наші війська?

.

Слуга Лицар кивнув.

Так, пане мій. Віконт фон Дугнінг доповів графу Вітокіну, як ви, ризикуючи життям, відправили авангард у бій. Граф Вітокін також похвалив дивізію Фінна за завзятість, але обидва сподіваються, що ви зможете відправити більше військ для підтримки фронту. Перемога не за горами.

Вони обоє хрипко кричали, наче тільки так вони могли чути один одного. Вся гора затремтіла, наче ось-ось вибухне наступної миті.

. .

Але віконт Фінн не міг не мати вкрай дивного виразу на обличчі. Коли він відправив авангард у бій? Чи не був знищений його авангард під час першої атаки? Закляття суперника було надто жахливим. Він ніколи не бачив закляття, яке могло б тривати так довго.

?

Віконт Фінн?

Цей

Віконт Фінн якусь мить не знав, що сказати. З чого йому почати?

5000

Розділ довжиною 5000 слів! Прохання проголосувати! Всілякі голоси!

603

Розділ 603

У той час як віконт Фінн втратив дар мови, піхотинці Біла потрапили в біду. Вони раптом зрозуміли, що на боці раптово з'явилася преторіанська гвардія Нага і легка кавалерія Королівської лицарської академії. Авангард дивізій Фінна і Костянтина, які спочатку блокували дві армії, розтанув, як сніг, і зник у повітрі. Коли віконт фон Дугнінг прийшов до тями, то зрозумів, що це була хитрість.

.

Це була ілюзія.

.

Дивізії Фінна і Костянтина були міцно придушені на горі Марченко і горі Віллеко. Їхнім солдатам не вистачило сміливості перетнути вибух і вогняне море. Однак Брандо наказав преторіанським жерцям Нага використовувати магію, щоб створити ілюзію, що авангард двох дивізій вже прибув. Використання води в повітрі для зміни заломлення світла для створення ілюзії, спочатку це було спеціалізацією водних елементалістів, і преторіанські жерці Нага були найкращими серед них. Що ще важливіше, Брандо був знайомий з усіма дивізіонами на протилежному фланзі. Він міг підробити бойовий прапор і герб Лицаря, щоб вони виглядали абсолютно однаково. Через це віконт фон Дугнінг потрапив у цю пастку, як дурень.

,

Тепер піхотинці Біла розпочали атаку на приватну дворянську армію графа Аудіна під його командуванням, утворивши єдиний форпост армії Північних союзників. Преторіанська гвардія Нага і легка кавалерія Королівської лицарської академії безперешкодно кружляли навколо них, утворивши оточення.

. --

Віконту фон Дугнінгу залишалося тільки сподіватися, що віконт Фінн і барон Костянтин раптово з'являться і заблокують обидві армії. Однак вибух на горі Марченко та горі Віллеко тривав майже п'ять хвилин. Ворожі стрільці бомбардували дві позиції стрілами, які могли вибухнути, наче вільні, утворивши шквал куль. У нього навіть не було екстравагантної надії, що ворожі лучники зупиняться на деякий час, щоб перепочити, бо вичерпали свої сили. Йому вистачило лише одного погляду, щоб зрозуміти, що ворог принаймні розділив лучників на кілька команд і використовував їх по черзі. І при сміливості двох нікчемних навряд чи вони з'являться на полі бою до того,