Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Потреба накопичувати знання (географічні й натуралістичні) та багатства, здобуті в Америці, змушує Філіппа ІІ додати до Ради обох Індій космографа Хуана Лопеса де Суньїго, котрий збирає відомості про астрономічні спостереження, що стосуються Вест-Індії.

Філіп II

і Франсіско

Ернандес

У 1570 р. Філіпп ІІ, який особисто вивчав ботаніку, започатковує наукову експедицію в Новий світ під орудою португальського географа Франсіску Домінгеса, доручивши медику Франсіско Ернандесу здійснити дослідження фауни і флори у Мексиці. Віцекороля просять відправити в експедицію кількох художників, аби ті створили ілюстрації місцевих рослин. Завдяки експедиції зібрано монументальний доробок даних, де містяться описи та точне зображення рослин і тварин. Через величезний обсяг матеріалу Філіпп ІІ не завдає собі клопоту опублікувати добірку Ернандеса; тож із неї італійський лікар Нардо Антоніо Реккі, котрий саме працює при мадридському дворі, складає компендіум (не надрукований), на основі якого згодом у Академії деї Лінчеї готують друковане видання, що містить часткові дані з компендіуму, Tesoro messicano («Мексиканський скарб»), який видають лише в 1651 р. У Мадриді в 1582 р. Філіп ІІ відкриває Академію наук, де періодично читають лекції різні вчені з різних країн, насамперед у галузях математики та інженерії. Окрім зібрань, члени академії створюють переклади кастильською мовою наукових праць та конструюють пристрої для потреб науки. В Ескоріалі споруджують лабораторію, де працюють фахівці з дистиляції, лікарі й алхіміки з різних європейських країн.

Португальські правителі у XV–XVI ст. цілком усвідомлюють важливість досліджень у галузі мореплавства й астрономії. Юдейський астроном Авраам

Закуто (1450?—1522?), якого вигнали з Іспанії за відмову прийняти католицьку віру, знаходить притулок у Португалії. Він став придворним астрономом, доклавши зусиль до організації експедиції, очолюваної Васко да Гамою (1469—1524).

У Португалії

Згодом астроном Педро Нуньєс (1492—1577), conversos (навернений у католицьку віру єврей), працює на португальського короля Жуана III (1502—1557) як придворний астроном та лікар, отримавши згодом кафедру астрономії в університеті в Коімбрі. Нуньєс викладає астрономію придворним та представникам знаті, а згодом очолює португальський флот, отримавши повноваження — з-поміж інших — наглядати за складанням карт для потреб мореплавства.

Див. також: Космологія та астрономія, с. 434;

Алхімія і хімія, с. 474

Антоніо Клерікуціо

Завдяки впливові гуманізму викладання наук в університетах, хоч і досі зосереджене навколо вчення Арістотеля, за змістом та методологією починає оновлюватись. Єзуїти в католицькому світі підпорядковують собі істотну частку навчання. Поруч зі схоластичною філософією в їхніх коледжах почали викладати математику. Завдяки створенню ботанічних садів та анатомічних театрів, а також приватним закладам, де викладали прикладну математику, зростає важливість практичних та експериментальних аспектів у науковій освіті.

Вчення Арістотеля та Платона в університетах

Арістотель

по-грецькою

Починаючи з ХІІІ ст., завдяки поступовому поверненню до Арістотелевого доробку, його філософія стає основою університетської освіти, передовсім на факультетах мистецтв, але й у медицині та теології нею не нехтують. Протягом Чинквеченто погляди Арістотеля залишаються панівними як у католицьких, так і у протестантських країнах Європи. У Німеччині Лютер (1483—1546) засуджує Арістотелеву філософію, утім, Меланхтон (1497—1560), котрому завдячуємо реорганізацією університетів на протестантських територіях, зберігає її центральне становище в університетській діяльності. Поміж кальвіністів, попри те, що з’являються певні нововведення в навчальних планах, Арістотелеві твори залишаються предметом вивчення в університеті. Філософія, яку викладають у XVI ст., не є, однак, такою самою Арістотелевою філософією, що викладалась у середньовічних університетах. Завдяки працям гуманістів у багатьох університетах запроваджують читання грецьких першоджерел, з яких випливали вагомі здобутки для філософської лексики й для тлумачення всього вчення Стагірита загалом. Твори, які помилково приписували Арістотелю (на кшталт вкрай популярного твору Secretum secretorum) відмежовано від його доробку, а натомість до нього додано «Поетику». Повертають із небуття коментарі грецьких авторів до творів мислителя, як-от Александра Афродизійського (кінець ІІ — початок ІІІ ст.), Сімплікія (VI ст.) та Філопона (VI ст.), що сприяло збагаченню філософських та наукових тем. Стосовно Платона (427—347 рр. до н. е.), уся добірка творів якого стала досяжною завдяки роботі гуманістів, їх запроваджують до вивчення в університетах лише частково, та й то вкрай повільно. Через несистематичність та другорядне місце логіки й натурфілософії у платонівських діалогах їх поширення в університетах обмежено. У Німеччині Меланхтон опирається впровадженню вивчення творів Платона, вбачаючи в них сім’я скептицизму, який він відкидає, оскільки той шкодить вірі. У Англії, в Оксфорді, у першій половині століття панує схоластична філософія, яка згодом бере гору над гуманістичним ученням, а у статутах зазначають, що моральна філософія мусить ґрунтуватись на Арістотелевих «Поетиці» та «Етиці», або на платонівській «Республіці». У Франції вчення Платона викладають у Колеж Рояль Адріан Турнеб та П’єр де ла Раме (1515—1572). В Італії протягом останньої чверті століття створено особливі кафедри платонівської філософії (у Феррарі, Пізі та Римі), де викладають Франческо Патріці (1529—1597) та Якопо Мадзоні (1548—1598). Утім, вивчення Платона досі для студентів, котрі прагнуть здобути ґрунтовнішу філософську освіту, є вибірковим курсом. Навіть попри те, що поволі для неоплатоніків відчиняються двері університетів, Theologia platonica Maрсіліо Фічіно(1433—1499) як навчальний посібник не використовується.

Платон

Медицина і науки

Альдрованді

Важливі зміни спостерігаються в навчанні медицини завдяки