Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

протомолекулярні воїни і дедалі більша загроза з Венери.

Довгий видих прохрипів у неї в горлі та носовій порожнині.

— Ну що, пані та панове, — оголосила вона, — я щойно

розв’язала найменшу нашу проблему.

Розділ сорок шостий. Боббі

Одним з найяскравіших спогадів Боббі був той день, коли

вона отримала наказ прибути до вишкільного центру 2-го

експедиційного корпусу Сил спеціальних операцій. Розвідрота.

Олімп для марсіянських піхотинців. У центрі їх тренував

сержант розвідки. Він у блискучій червоній підсилювальній

броні демонстрував її використання в різних тактичних

ситуаціях. А після заняття повідомив, що чотирьох найкращих

новобранців з їхньої групи переведуть у розташування ССО на

схилах Купола Гекати, де вони навчаться носити броню

і приєднаються до найкрутішого бойового підрозділу в Сонячній

системі.

Вона вирішила, що він про неї.

Повна рішучості вибороти одну з цих чотирьох жаданих

позицій, Боббі кинулася з усіх сил тренуватися. Виявилося, що

цих сил у неї задосить. Вона не тільки потрапила в першу

четвірку, а й зайняла перше місце з непристойним відривом.

А потім прийшов лист із наказом прибути до бази «Геката», де

навчають розвідників, і це було того варте. Боббі

зателефонувала батьку і протягом двох хвилин просто кричала.

Коли врешті заспокоїлась і розказала, чому подзвонила, він

кричав довше за неї. «Тепер ти одна з найкращих, доцю», —

сказав батько на прощання, і тепло цих слів, закладене в її серце, так і не згасло.

Навіть зараз, коли вона сидить на сірій металевій палубі

в брудній майстерні на вкраденому марсіянському кораблі.

Навіть попри те, що всю її команду розірвали на шматки

і розкидали крижаною поверхнею Ганімеда. Навіть попри те, що

її майбутнє в армії повис ло під питанням, а щодо її відданості

нації закралися виправдані сумніви. Навіть попри це все, слова

«Тепер ти одна з найкращих, доцю» викликали у неї посмішку.

Їй закортіло зателефонувати батькові й розповісти, що сталося.

Вони завжди були близькі, а коли ніхто з її братів не пішов

батьковими слідами і не вибрав військову кар’єру, це зробила

вона. Це тільки зміцнило зв’язок. Боббі знала, що він зрозуміє, яку ціну вона платить за те, що відвернулася від усього святого

і вирішила помститися за свою команду.

У неї було сильне передчуття, що вона його більше ніколи не

побачить.

Навіть якщо вони долетять до Юпітера, гнані половиною

оонівського флоту, і навіть якщо по їхньому прибутті адмірал

Нгуєн і десяток, а то й більше кораблів під його контролем не

рознесуть їх негайно, і навіть якщо їм удасться зупинити те, що

коїться на орбіті Іо, і залишити «Росинант» цілим, Голден усе

одно планував приземлитися і врятувати доньку Пракса.

Там їх чекатиме чудовисько.

У своєму житті Боббі ще не була так ні в чому впевнена, як

у цьому. Щоночі їй снилося, як вона знову протистоїть йому. Ця

штука згинала і розгинала пальці й витріщалася на неї занадто

великими яскраво-синіми очима, готова закінчити розпочате

кількома місяцями раніше на Ганімеді. Уві сні вона піднімала

нарукавний кулемет і стріляла по чудовиську, котре бігло на неї, а чорне павутиння розліталося з отворів, які замикалися, наче

вода. Боббі завжди прокидалася до того, як воно її схопить, але

знала, чим цей сон закінчиться: її розбите тіло буде стигнути на

льоду. А ще знала, що, коли Голден поведе своїх людей

у лабораторії на Іо, де створюють чудовиськ, вона піде з ним.

Сцену з її сну розіграють наяву. Боббі знала це так само, як знала

про любов свого батька. Вона це приймала.

На підлозі навколо лежали деталі її броні. Подорож до Іо

займала тижні, тому в неї був час повністю її розібрати

і полагодити. Майстерня на «Росинанті» добре забезпечена, а всі інструменти — марсіянського виробництва. Бездоганне

місце. Її костюм часто був у