Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

65

Ось чому Сіель досі ніколи не робив жодного кроку. Будучи гравцем-ветераном, Брандо ніколи б не припустився такої помилки на низькому рівні. А ось армії Північної коаліції не так пощастило. У Гарлока-Мандрівника з'явилося погане передчуття, як тільки він зробив свій крок. Цей великий маг на початку гри вже мав 65-й рівень, і він також був силою Стихійної Істини. Можновладці його рівня, як правило, були дуже чутливі до небезпеки і ворожості. Він відразу відчув ворожість Адеги до нього.

Адега була схожа на величезну хмару, що Сіель яла в небі над полем бою. Тільки його діаметр становив більше декількох сотень метрів. У його тілі постійно кружляли сірі хмари, час від часу випускаючи одну-дві блискавки. Кожен мусив підвести очі, щоб побачити повний вигляд цього володаря, а в положенні його очниць виднілися два величезні вихори блискавок, схожі на електричні кулі.

Як тільки цей бегемот з'явився, солдати Північної союзної армії відразу ж видали страхітливий крик. Боже, це чудовисько!

Нісенітниця, це стихійна істота!

!

Така велика!

.

Людей, які розвернулися і побігли, було досить багато, але Адега не мала наміру з ними морочитися. З тихим звуком золота дуга блискавки полетіла в бік Гарлока, який перебував посеред поля бою.

Обличчя старого чарівника зблідло. Істоти стихій мали довгу тривалість життя, тому були набагато сильнішими за людей того ж рівня. Не кажучи вже про те, що цей спав незліченну кількість років, і його сила була на рівень вищою за нього. Він швидко підняв праву руку і крикнув: Лоу, припини це!

Над ним плив прозорий шестикутний щит, кожен бік якого перекривав передню частину електричної дуги. Коли дві сторони зіткнулися, електрична дуга відразу ж розлетілася на електричних змій, які розбризкувалися на всі боки.

. ,

Адега не очікував, що людина внизу матиме якусь силу. Звичайно, це було ще й тому, що його сили зменшилися. Він не міг не розсердитися. Він глибоко вдихнув, і хмари, з яких складалося його тіло, раптом розширилися. У цей момент у зовнішньому морі Ампер-Сіл утворювався шторм. Знову пішов сильний дощ, і Адега, здавалося, черпала енергію зі шторму. З його тіла раптом виросла рука з темних хмар, а потім зі свистом вона перетнула половину відстані поля бою і вдарилася об голову Гарлока.

.

Хоча ця величезна штормова стихія була величезною, вона не була громіздкою. Завдяки своїй швидкості солдати на полі бою ніби щойно побачили зміну хмар на небі. Наступної миті велетенський кулак завширшки майже двадцять-тридцять метрів, складений із темних хмар і переплетених блискавок, опинився прямо перед їхніми очима.

.

Пролунав гучний хлопок.

,

Здавалося, що іскри блискавок сходяться в одній точці, але, наче зіткнувшись з якоюсь перешкодою, вони розповсюджуються з цієї точки, утворюючи павутину, яка викидала назад незліченну кількість електричних іскор. Сцена була схожа на стрімку течію, що вдаряється об скелю посеред річки і розколює її на обидві сторони, за винятком того, що течія складалася з золотисто-червоних ліній.

Електрична дуга була відкинута назад, а позаду Гарлока розташовувалася щільна фаланга довгих лучників. Ці звичайні людські солдати відразу ж постраждали. Електричний струм накрив їхню позицію, наче повінь, і десятки довгобійників згоріли до вугілля, перш ніж вони встигли навіть закричати. Найщасливіший втратив хоча б руку.

,

Після електричної дуги з'явився старий Чарівник внизу. Обличчя Гарлока було бліде, а права рука злегка тремтіла. Він повинен був подякувати Бурштиновому Мечу за те, що він не потребує керівництва для більшості захисних заклинань. Інакше сила одного лише цього ляпаса потрясла б його до такої міри, що з рота пішла б піна і паралізувала.

Істоти стихій були природженими елементалістами, але це не означало, що вони слабкі. Насправді, на відміну від слабких рас на кшталт Залізного народу, більшість повноцінних істот були здатні як на магію, так і на бойові мистецтва. Могутній Лорд стихій, такий як штормовий елементал, досягнувши вершини царства, не поступатиметься Воїну, активованому стихією, у фізичній силі.

, -

Атака Адеги знову промахнулася, і запальний майстер стихій раптом впав у лють. Незліченні блискавки вилетіли з його тіла і впали на поле бою, зганяючи його гнів на простих солдатах. Можна сказати, що він був самим безсоромним босом в історії Еруена.

,

На полі бою раптово з'явилася велика кількість жертв. Граф Вітокін ледь не знепритомнів, коли побачив цю сцену. В цей час герцог Сейфер, який керував битвою зі спини, нарешті не зміг всидіти на місці. Хоча все, що сталося за останні два дні з моменту появи Святого Попелястого Меча, перевершило його очікування, він нарешті відчув, що все виходить з-під контролю. Здавалося, що Її Королівську Високість не так просто зловити.

Незважаючи на те, що він прокляв у своєму серці, що Її Королівська Високість була вбита блискавкою Адеги, герцог Сейфер все одно повинен був наказати своєму особистому лицареві вжити заходів.

Не встиг Адега втягнути долоню, як сліпуче золоте полум'я раптом згоріло з повітря під проливним дощем. Довгий меч, що горів бурхливим полум'ям, розрубав цим полум'ям, врізавшись прямо в руку Адеги.

25% !

Зрештою, істоти стихій не були безтілесними істотами на кшталт привидів, не кажучи вже про те, що в Бурштиновому мечі навіть безтілесні істоти зазнали б половини шкоди. Штормовий елементал мав 25% імунітету до фізичної шкоди, але цей меч все одно прямо відрізав йому долоню. Для сторонніх Штормовий елементал був просто вихором, і навіть якщо йому відрізали руку, його все одно можна було прикріпити знову. Але насправді стихійні істоти теж були істотами, і будь-яка частина його тіла була найбезпосереднішою реакцією енергії. Він міг поглинути силу бурі, але це не означало, що це був сам шторм. Тому меч Полум'яного Миколая дійсно врізався в його тіло, змусивши Адегу випустити крик, який сколихнув ліс.

.

Цього разу Адега був дуже розлючений. Не забувайте, що він був не тільки верховним майстром на піку закону, а й начальником. Брандо знав, що навіть у реальному світі Вонде більшу частину часу все одно слідував налаштуванням Бурштинового меча. На жаль, Полум'яний Ніколас і Гарлок цього не зрозуміли. Раптом навколо їхніх тіл з'явилося