Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Нудно, — сказала спокійно.

— О, нам якраз перекладача знайшли. Спасибі за допомогу, якщо що, звертайся.

Посміхнулася і сказала:

— Дякую. Гарного дня.

Зі мною попрощалися. Поклала телефон Герману на стіл. У нього ж лежали документи, що я читала. Взяла каву і прилаштувалася поруч із його столом і продовжила читання документів.

— Може, ви добре сядете за стіл.

— Сиди, я сіла так, як мені зручно.

Антуан незабаром вийшов із Германом Пінксом.

— Ізо, а за зручним столом в облом працювати?

— Але це ж твій стіл.

— Поруч із моїм стоїть ще один, просто коли вони впритул здається, що це один. А то прилаштувалася тут як бідний родич. Германе, віднеси документи на її стіл. А ти, люба Ізабелло, йдеш з нами обідати.

У їдальні сіли за один столик, який нічим не відрізнявся від інших. Пам'ятаю, до мого потрапляння в лікарню теж так сідали. Співробітників уже було досить багато. Роздача в їдальні працювала швидко і ми не йшли на початок черги, а стояли в загальному потоці. Самому можна було вибрати готові порції салатів, а гаряче накладали кожному індивідуально.

— Щось ти зовсім мало береш, — сказав мені Антуан.

— Я ж лопну від повної порції, і я салатики взяла. Скучила за ними, у лікарні їх не вистачало.

Поки їла було чути розмови за сусідніми столиками. Особливо не прислухалася, кожен говорив про своє. За одним із найближчих до нас сидів Герман з Алісою, кадровик і ще одна дівчина. Мене привернула емоційна мова дівчини, яка щось намагалася донести до кадровика.

— Костя, ти хіба не розумієш у нас у всіх будуть проблеми з транспортом?

— І що я можу зробити?! — здивувався кадровик.

Дівчина здається зовсім зневірилася, бо стукнулася головою об стіл.

— Здається, настав час втрутитися, — сказала я тихо своїм директорам.

— Іди, Костик іноді тупить або спеціально вникати не хоче.

Взяла салатики й чай, що залишилися, на тацю і пересіла до секретарів за стіл.

— Добрий день. Вас як звати? — запитала в дівчини.

— Аніта.

— Розповідайте, що сталося. Костянтине, ви доїли? — він кивнув. — Якщо що запишіть.

Замість нього Герман дістав блокнот. Аніта подивилася на кадровика і секретаря і трохи невпевнено почала розповідати.

— Розумієте, хочуть скасувати єдиний автобус, яким усі співробітники добираються на роботу.

— У сенсі він у принципі один на маршруті?

— Так, — сказала дівчина, Герман з Алісою закивали.

— Скільки людей на заводі?

— Півтори тисячі, — сказав Костянтин, я мало не подавилася, уявивши, як уся ця маса людей добирається на роботу одним автобусом.

— Він кілька разів ходить і це єдиний великий автобус.

— І скільки в нього поміщається?

— Ні хто не знає, але приблизно сотні три не менше. Це при тому, що з останньої зупинки тільки наші вантажаться і потім повністю вивантажуються.

— Це що завжди так було? — здивовано запитала я.

— Раніше були і менші автобуси прохідні і їздили через усе місто. Було на багато зручніше. Але їх скасували і тепер усі добираються за місто мінімум з однією пересадкою.

— Костянтине, у вас записано хто де живе?

— Так.

— Зробіть позначки на карті, щоб можна було маршрути скласти.

— Я не вмію, — сказав чоловік тихо.

— Я допоможу, — сказав Герман, — на коли потрібно?

— До кінця дня.

— Добре, зробимо.

— Коли автобус хочуть скасувати?

— Сказали, що на початку місяця вже його не буде.

— Розберуся, будуть інші автобуси.

Уже в кабінеті розповіла Герману й Антуану про скасування останнього автобусу. Вони підтримали мене, що доведеться йти домовлятися за потрібні нам маршрути і відплачувати їх для наших співробітників. А то якось це неправильно якщо люди на роботу не можуть нормально дістатися.

Уже наприкінці робочого дня вийшла в приймальню. Герман із Костянтином уже друкували маршрути. Кадровик був уже явно втомлений, у нього навіть око сіпалося. Зробила йому капучино.

— Беріть, заспокоює.

— Дякую. Ми зробили. Сам би я не подужав.

— Навчіться, — спокійно сказав Герман — це було трохи легше ніж карту злочину будувати для серійного вбивці.

— Ну і порівняння в тебе, — сказала здригнувшись, — багато серійників було?

— Ні.

Мені передали листочки з маршрутами.

— Розробили чотири маршрути. До того ж варто зазначити, що всі ці маршрути раніше були робочі й за ними ходили автобуси. Аліса дзвонила дізнавалася чому закрили. Сказали, що вони не окупалися.