Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

Коли вільна ти, Скажи, Що таке брехня? Я знаю Про що ти так мрієш завзято, Спустивши на оченька вії, Як спуститься нічка на землю, Як тихо, Як темно, Як глухо у хаті, мов в небі: Я знаю, Тоді то у тебе Дівочії мрії палкі, соромливі, Свавільно і грубо ведуть перед тебе Палкого і дужого, голого, спраглого мене! Я знаю — Малими зубками гадючкою в щоки мої ти впиваєшся, Нахабно і буйно ти очи цілуєш у мене і губи, До грудей ти моїх пригортаєшся щільно, Як явір до дуба, І сором забувши дівочий і чесність, Ти ручкою ніжною пестиш мої груди, Маленькою ручкою ведеш по бокам, А там І смаглявий живіт, як яблучко пестиш рум’ян, Як пчілка у чашечку квіту Ти пальчиком влазиш в пупочок, Торкнеш, залоскочеш, Кусаєш, регочеш. І знову В дорогу Пустуючу сунеш ти ручку У низ На стегно, на ноги… І ти вся тремтиш, як листок на вітру, З насолоди ти в’єшся, як вуж у яру, Руками, Устами, Грудьми І ногами На мене падеш. І меркне світ, Полає любов… Я знаю Про що ти так мрієш із ночі, Як ручки пухкії і стегна округлі І ніжки від сонця травневого смуглі Простуєш на м’якому ліжку, Як перси налиті, мов яблука спілі Ти пестиш руками, — Я знаю. Що шепчеш тоді ти устами, Я знаю, Кого тоді кличеш думками, Я знаю… Як стегна з бажання колишуться білі, Здригають коліна, Як ти витягаєш, ламаючи руки, В глуху темінь ночі — Я знаю, Чого душа хоче. Я знаю —