Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

– Можна нескромне питання? - наважилася спитати я про її стосунки з працедавцем.

– Авжеж.

– Тобі було важко переступити через те, що ти закохалася у свого боса, чи ти зовсім про це не думала?

– Спочатку думала, зовсім трохи, але все так швидко закрутилося, що стало байдуже, - швидко відповіла Назі, і раптом загадково посміхнулася. – Так, так, так... Тобто наш білявчик Поль мав рацію? 

– Я не знаю... Але мій бос робить дуже дивні речі, які мене зводять з розуму, - пошепки сказала я, і підсунула стілець трохи ближче до неї. – Як з тобою поводився Марк?

– Марк... Почнемо з того, що ми переспали на нашій першій зустрічі, на березі моря, вночі, як незнайомці... А далі він викупив цю кав'ярню, як виявилося, дійсно заради мене, і прямо сказав, що зробить все, щоб я була з ним. 

– Тобто, він завжди був щирим, без загадок і суперечностей?

– Саме так. Його щирість інколи межувала з нетактовністю і нахабством. Він ліз з ногами в моє життя, в мої справи, в мою душу... Завжди підтримував мої витівки, піклувався, і робив це все на крок вперед, - розчулено посміхнулася Назі.

– А потім ти просто сдалася?

– А потім я зрозуміла, що не залишилося аргументів, щоб відмовляти йому. Усвідомила, що закохана по самі вуха. Закохана настільки, що навіть проковтнула величезний нюанс, який виліз назовні пізніше. Цей нюанс здавався беззаперечним аргументом, чому ми не маємо бути разом ніколи, але... Я вирішила, що зможу переступити через все.

Нюанс... Я ніколи б не проковтнула те, що мій коханий знімається у фільмах для дорослих і спить з іншими. Це неможливо проковтнути.

– Ти зараз розповіла щось дуже знайоме для мене, - пробурмотіла я. – Нюанс, який є залізним мінусом... 

– То це дійсно правда? Ти закохана в свого боса, і він тебе хоче? - Назі різко вихопила мене з роздумів, і я панічно захитала головою.

– Ні! Звісно ж ні. Ми тільки-но познайомилися, і мінусів дуже багато. Не один нюанс, а ціла купа! Навіть не знаю, навіщо я спитала про твій досвід, бо зовсім нічого подібного не планувала зі своїм босом. Вибач...

– Все добре. Мені подобається розповідати всім, як сильно я кохаю свого Марка. І якщо тобі буде цікаво, я розповім більше, або прочитай мою книжку, яку ми з ним написали разом, - трохи ніяково запропонувала свою творчість Назі. 

– Як вона називається?

– Зайдеш завтра, або як в тебе вийде. Подарую тобі екземпляр.

– Дякую, - посміхнулася я, і мигцем озирнулася на вихід. Крістоф! Я не знаю чому, але одразу ж стрибнула зі стільця під столик. Назі ошелешено зазирнула під нього.

– Що з тобою?

– Це він, мій бос, - прошепотіла я.

– Ти його боїшся, чи ти маєш зараз бути на робочому місці?

– Ні... Тобто... Я не хочу бачити його зараз, - уявляю, який дурний я маю зараз вигляд. 

– О, ля-ля... Марк теж вийшов у зал. Мені треба працювати, не хочу його підводити.

Назі підскочила зі стільця, і саме зайшов новий клієнт, якого вона пішла обслуговувати. Марк зустрів Крістофа особисто, і передав йому якийсь пакет. Вони люб'язно обмінялися парою слів, усмішок, рукостискань, ймовірно попрощавшись, і власник кав'ярні наблизився до своєї дружини. Марк захоплено подивився на Назі, і легенько обійняв, помітно стримуючись, щоб не зробити це пристрасніше. Поки я витріщалася на них, сидячи під столом, Крістоф кудись подівся з мого поля зору, і я зрозуміла, що можна вставати. А чи треба було взагалі ховатися? В моїй голові мозок зовсім розчинився після зустрічі з Шері. 

– Софі, - прошепотів хтось, коли я вже збиралася вставати, і я ошелешено завертіла головою, побачивши під моїм столиком Крістофа. Дуже бешкетний вчинок для такого чоловіка. – Забув сказати вам вранці, що хочу млинців на вечерю.

Друзі, якщо вас раптом зацікавила історія Назі, то пропоную завітати до її окремої історії "Мій підступний спокусник. Підкорення". Вона належить до цього ж циклу, або шукайте книгу на моїй сторінці. Анотація:

- Здається, нещодавно ви звали мене просто Марк. Пам'ятаєте, тоді, на нічному пляжі? - його обличчя зовсім близько.

- Я намагаюся про це забути, - безсоромно збрехала новому босові.

- Даремно. Тому що мені хотілося б знову це почути, і не раз. До нових зустрічей в моєму ліжку, мадемуазель Назі.

Здається, мені доведеться звільнитися або...