Читати книгу - "На мені та в мені, Анастасія Бойд"

- Ти красуня, - прошепотіла вона, змусивши мене здивовано подивитись на неї. – Правда. У тата гарний смак. Як і в тебе, - підморгнула Жанна.

- Дякую, - я почервоніла, і почала думати, як можна переконатися в щирості її слів.

- Не зважай на маму. Їй давно байдуже до батька. Якщо вона щось і скаже, це буде просто зі злості. А вона скаже, – скривилася Жанна. - Постарайся пропустити повз вуха її шпильки.

- Чому ти не сердишся на мене? - я не вигадала інший варіант, як запитати про це прямо.

– Та за що? За те, що тато тепер щасливий? – щасливий? Це Морель їй так сказав чи вона просто дбайлива дочка?

- Звідки ти знаєш, що він щасливий зі мною?

- Він мені багато розповідав про тебе, - відповіла Жанна, і серце моє заспівало. Ів думав і говорив про мене, навіть коли ми не були разом. - Запиши мій номер, можемо якось докладніше про це поговорити. До речі, цю футболку ми з ним купили у Лондоні, у фан-клубі гурту, - вона схвально окинула мене поглядом. У голові не вкладалося, що я заручилася підтримкою дочки Мореля.

- Дякую тобі, - з полегшенням посміхнулася я, і до нас повернулася Вів'єн. Здавалося, вона кипіла від люті, але виду намагалася не подавати.

— Що ж, не скажу, що я маю з чим тебе привітати. Думаєш, знайшла собі татка? Ів Морель не найкраща партія - ні як коханець, ні як багатий покровитель, і вже скоро ти почнеш шукати собі розваги на боці, - прошипіла вона, хитро дивлячись на мене.

- Мама! – скрикнула Жанна.

- Не розумію про що ви, - я гордовито випросталася, і намагалася здаватися незворушною. Так, мене застали в напівоголеному вигляді в квартирі свого шефа, на що я не спитала дозволу, але те, як Вів'єн зі мною говорила, навряд чи правильно, навіть з огляду на факт вище.

- Та невже... Ви ще не зайшли так далеко? Мила, у вас ніколи нічого не вийде, а гроші недовго щастя приносять. Тим більше, його копійки після розлучення. Ти втомишся і підеш. Послухай добру пораду – не марнуй свій час.

- Ви пропустили один момент.

- І який же? - з усмішки Вів'єн можна було видавлювати отруту.

– Ів – прекрасна людина, цікава, добра, красива, мудра. Так добре, як із ним, мені ніколи не було. У всіх сенсах цього слова, - підкреслила я, тому що те, що відбувалося між нами, було набагато краще, ніж будь-який секс. - Іноді, мені здається, що він занадто хороший, і що я його не гідна. Ви стільки років були разом, і не дізналися нічого про нього, а тепер намагаєтеся зробити йому боляче, але за що? Якщо все, що вам потрібно від чоловіка, це його член, то мені вас щиро шкода. І я не думаю, що мені варто прислухатися до порад жінки, яка принижує батька своєї дочки у її присутності. Така жінка сама потребує розумних порад, - закінчила я, глибоко вдихнувши після безперервної довгої промови.

Здавалося, що Вів'єн не могла знайти слів, але знущально посміхнулася, зображуючи байдужість. Жанна показала мені великий палець, і схвально кивнула. Пролунав приглушений сміх. Вів'єн дістала телефон з-за спини і піднесла до вуха.

- Припини, Ів, - прошипіла вона в трубку. Невже вона хотіла підставити мене? Господи, ну це ж очевидно! Вів'єн спеціально провокувала мене, щоб я наговорила гидот про Мореля, або виставила у нікчемному світі наші стосунки. Але ні. Я не підвела його. - Я теж сміятимуся, але потім, коли вона забуде про свої слова.

Після цієї незручної ситуації, я швидко переодяглася, і помчала геть від будинку Мореля назад до кав'ярні.