Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія 📚 - Українською

Читати книгу - "Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всупереч здоровому глузду" автора Єфремова Анастасія. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 73
Перейти на сторінку:
Глава 13

***Ліза***

Ми листуємося з Льошкою весь тиждень. Хоча листування це звісно з натяжкою, але щоранку та вечір я отримую від нього повідомлення. Я проводжу весь день в очікуванні його побажання «На добраніч» і лягаючи спати очікую наближення ранку, щоб отримати нове повідомлення, від мого Льоші. Звичайно він запитує як мої справи, але щоб не хвилювати його, я не стала говорити, що прихворіла і вже 4 дні на лікарняному. Завтра вже понеділок і він вийде на роботу, а мені завтра за довідкою, тож до вівторка я його не побачу, через що мені особливо сумно. Я так хочу побачити його, укласти у своїх обіймах і знову отримати поцілунок. Цей солодкий спогад будить в мені почуття теплоти й ніжності.

 

***Олексій***

За цілий тиждень я так і не зміг вирішити, як розповісти Лізі про дружину та дочку. Боже, який жах. Аби мені колись сказали, що я буду бажати бути з кимось іншим, то це був би найбільший анекдот в моєму житті. Я не хочу бути покидьком у її очах, але якщо оцінити ситуацію здорово я і так вже ним став. Сам же заплутався у хитросплетіннях долі, які й улаштував. З позитиву, я зміг розібратися в почуттях і остаточно зрозуміти, що Ліза моя споріднена душа, але це нічого не повинно змінювати та з сім'ї я не піду, у мене на першому місці повинна бути моя дитина, якій потрібні батьки, але як ділити постіль з Машею? Я не знаю і не бажаю цього. Ми вже місяці шість чи навіть сім не були навіть близькі, звичайно, крім того випадку десь три місяці тому, та і його я зовсім нічого не пам'ятаю. Але справа не у відсутності інтиму у стосунках із дружиною, а в тому, що моя дружина вже давно стала мені другом, родичем. Як жінка, вона перестала мене хвилювати, хоч її краса анітрохи не змінилася з часів нашої першої зустрічі 17 років тому. Може я перегорів? Боже, навіть думаю про це і самому гидко від себе. Маша моя дружина і вона любить мене, адже їй окрім мене ніхто не потрібен і зрадити її довіру буде низько. Хоч у мене безмежно сильні почуття до Лізи, але краще їх замкнути глибше в серці й закінчити зараз, я не впевнений, що зможу потім, коли буду повністю поглинений нею. Ні, напевно я не зможу.

 

***Маша***

- Не ухиляйся від зустрічі, інакше я зроблю дуже боляче твоїй жіночці, мені набридло чекати. Ти змусиш мене діяти й…

- Ми побачимось у середу, чи принаймні у четвер. Я заїду по тебе, і ми про все поговоримо.

- Ми поїдемо до ресторану, котик?

- Куди ти сама захочеш, але до моєї дружини не думай пхати свого носа.

- Звичайно, домовилися милий, але пам'ятай, четвер крайній день.

Як же бісить мене очікування. Альбіна мене образила, після кіно так і не побачилися, але мені ж нудно.

- Альбін, Привіт. Відмови сьогодні не приймаю! Пішли кудись, вип'ємо? - Треба трохи провітрити голову, а то я засиділася вдома.

- Давай, можна в ресторан «Сходи», години за дві.

- Підходить.

Через дві години.

- Чому ти не п'єш вино?

- Мені останнім часом алкоголь не заходить.

- Це що ще за новини мила, ти що ж, вагітна?

- Маша, кому як не тобі, знати, що я не можу бути матір'ю.

- Навіть палиця раз на рік стріляє, може, зробимо тест? – ну давай блін.

- Завтра зроблю.

- Навіщо чекання котик, у тебе, коли місячні були?

- Майже місяць тому, але затримки в мене норма.

– Пішли за тестом і до мене?

– Давай, може й правда раз на рік стріляє?! – з посмішкою каже подруга.

***година потому

- Маш, чого й варто було чекати, ну не можу я мати дітей. Не дарма ми думаємо про усиновлення.

– Що? Навіщо Вам чужа дитина?

- Ми хочемо дитину, а оскільки в мене не виходить, усиновити це ідеальний варіант.

- І ви обрали вже дитину?

- Ні, Вадим сам запропонував нещодавно, я була щаслива почути це від нього, бо сама запропонувати боялася.

- Альбін, це чудова новина. Ти пробач мені, але в мене сильно розболілася голова і я хотіла б відпочити. Мама скоро привезе доньку і просто полежати вже не вийде.

- Звісно, Машуль, я все розумію.

 

***Олексій***

Літак як завжди затримали, через що я відразу з аеропорту їду на роботу. Не можу сказати, що щасливий тягнути з собою сумку з речами та подарунки для доньки, але виходу немає. Прийняти душ можна і на роботі. У мене є ще три подарунки, я купив дружині срібну шпильку для волосся, адже я просто не знав, що їй привезти. Лізі купив новий фонендоскоп, в неї він зовсім вже старенький, а виглядати потрібно солідно, та й працювати приємніше новою моделлю в перламутровому кольорі. Колір, звичайно не впливає на якість, але побачивши його, я подумав про свою перлину Лізу.

***

- Доброго ранку, колеги.

- З поверненням, дорогий Олексію Михайловичу, ми сумували за Вами - Неля Іванівна завжди дуже добра до мене, вона як мама, оберігає і годує пиріжками. Між іншим, її пиріжки, це твір найвищої кулінарії.

- Зараз почекаємо тих, хто запізнився, і розпочнемо обговорення.

- Всі на місці, Олексію Михайловичу, можемо починати.

- А Єлизавета Миколаївна?

- Так на лікарняному наша Ліза, вже п'ятий день, напевно. - маленька засранка і не сказала нічого. – З головного, у нас лікуватиметься теща нашого міністра, Юрія Григоровича. Смерть за тиждень у відділенні не було, зараз на стаціонарі 26 людей.

- Дякую, що ввели в курс справи, Неля Іванівна, зайдіть до мене.

Поки я чекав на Нелі, не гаючи часу попросив знайти адресу Лізи.

- Олексій, це я.

- Заходь, Нелічка. Я хотів попрохати побути ще сьогодні моїм замісником.

- Із задоволенням, мій любий.

- А ще в мене є подарунок. Зараз. – кажу я жінці й дістаю з сумки перлини.

- Олексій, бешкетник, ну нащо таке дороге.

- Рідна, а кому я можу ще зробити такий подарунок?

*** дзвінок телефона

- Вибач, зараз.- кажу Нелі – слухаю… ага… записав, дуже вдячний.

- Все добре?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 20 21 22 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія"