Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Відродження-1, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

255
0
21.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження-1" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 96
Перейти на сторінку:

— Переодягайся… — виклав трофеї перед Сашком.

Дівчина й не думала відмовлятися. Та й ніхто не відмовився б. Часи, коли від одягу не закривалися гардероби, а за обновками ходили до магазину, залишились у тому ж минулому, що й центральне опалення.

До речі, а про себе забув? Хто тут був більш-менш відповідної комплекції? Кабан? Де він? У кутку… Що тут? Ну так собі. Краще моїх обносок, але не настільки, щоб змінюватися. Краще своє випрати. Та й у інвентарі комбінезон нульовий лежить. Так що обійдуся... Лось? Поглянемо.

Переступаючи через тіла, підійшов до ватажка гопників, що лежав в дверях.

Ммм... Куртяк нічого такий. Довгополий. По ходу, справжня шкіра. Ще й із підкладкою. Носити, звичайно, проблема, такий характерний макінтош одразу впізнають. Але як друга ковдра взимку, чи замість домашнього одягу згодиться. Знімаю.

Загалом, непогано прибарахлились. Кидаю куртку Сашці, а сам підхоплюю тіло за ноги і тягну вниз.

Тяжкий, сволота. Вчасно мені додали сили. Добре, хоч поверх лише другий.

До речі, я так і досі не подивився, що в мене з характеристиками? Зараз теж начебто, не надто зручно, але принаймні ніхто не відволікає, а повз сходи не промахнуся.

Леонід Спаський.

Рівень «3».

Клас — Рейнджер.

Досвід: 1855/3000

Характеристики:

Життєва енергія — 400/400

Статура — 4

Сила — 3+2

Спритність — 4

Витривалість — 3+1

Сприйняття — 2

Інтелект - 3

Вміння:

Бонус до володіння стрілецькою зброєю 7/1000

Бонус до володіння холодною зброєю 24/1000

Не надто помітно, хоча… За відчуттями, я став набагато сильнішим. І шпану валив практично з одного удару, тоді як навіть щурів іноді доводилося бити по два-три рази. Та й зараз, тягну тіло вагою не менше вісімдесяти кіло, а навіть не захекався. Гм… Цікаво, яким я стану, коли нажену основні характеристики хоч би до десяти? Великим, дужим і зеленим? Як Халк?

Дотягнув труп до дверей у підвал, натиснув плечем на стулку. Та, як і минулого разу, вперто не хотіла відкриватися, але моя завзятість була сильніша за іржаві завіси, і двері, з несамовитим скрипом, зрештою, знову поступилися.

Я було вже ступив усередину, але в останній момент зупинився. Згадав про данж. Що, якщо він активується, і двері за мною зачиняться? Знову бити щурів? Відверто кажучи, незважаючи на всі бонуси, особливого бажання немає. Принаймні зараз… Тим більше, що з єдиним зарядом бластера, я не горю бажанням зустрічатися зі щурячим королем. Та й часу це займе надто багато. Можу до ранку не встигнути. Тож краще перестрахуватися.

Підтягнув труп до дверей. Поставив на ноги та сильним поштовхом відправив уперед. Тіло з м'яким стуком завалилося в підвал, і ніякий напис не виник.

Інша справа…

Ще шість тіл вирушили на корм щурам приблизно за годину. Насамкінець, помітно втомився. Так, що навіть довелося зробити невелику перерву і підкріпитися залишками бурітаса, який я, виявляється, теж не доїв, зате, перш ніж заснути, разом із недопитим пивом дбайливо поклав у інвентар. Молодець. А то в бійці і його затоптали б і пиво разили.

Після їжі та пива дебаф, що вискочив від втоми, благополучно зник, і останнього непроханого гостя, я практично закинув усередину. Після чого щільно зачинив двері.

Все. Пара-трійка днів — і від нічних візитерів тільки кістки залишаться. Як від того сержанта. Те, що я начебто зачистив підвал від щурів, взагалі ні про що. Зуб даю, що їх там уже не менше, ніж було. А як їжу вчують, то взагалі з усього району збіжаться.

Сашка спала. Передбачливо втиснувшись у стіну, залишаючи мені більшу частину ліжка.

М-да… І що мені з нею робити? Залишити? Я звик жити один. Сказати вранці «до побачення»? Після того, як вона прибігла мене попередити? Адже якщо розібратися, то це ще питання, хто кого врятував. Я спав, як ховрах. І поки би прийшов до тями, мене вже копали б у сім пар ніг. Якщо б не вирубали перед цим чимось важким по голові або з ходу ножа в печінку не сунули. Тож проганяти її взагалі не тема.

— Ау, порадники! Чому мовчите? Є пропозиції? — пробурмотів єхидно. Але система зненацька відгукнулася.

«Увага! У вас є можливість прийняти у свій загін неігровий персонаж. Для цього необхідно отримати її згоду та провести активацію. Бажаєте прийняти? Та/Ні?»

Не зрозумів? Допустимо, бажаю. Але як спитати про це у сплячої дівчинки? Не будити ж її з питанням: «Дівчинко, ти часом не хочеш вступити в мій загін?»

Подивився на тихо сопучу уві сні Сашку і побачив спливаючу інформацію:

Активація персонажа:

1 ... 20 21 22 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-1, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відродження-1, Кулик Степан"