Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель" автора with love anellaya. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 94
Перейти на сторінку:

-Навіщо ви зробили це?- Не відповіла Мірабель.- Навіщо ви стали моїм другом? Навіщо сказали де знаходиться елемент? Чому ви змусили мене…- Вона замовкла, опустивши очі.- Ніко – це ж навіть не ваше ім’я, чи не так?

-Якщо тобі так зручніше, то називай мене Хранителем.- Він поклав Священу Воду у Колбі назад в сумку.

-Це ви в усьому винні…- Бель підвелася, вдивляючись у Вічне море.- Тоді чому я досі тремчу, коли чую ваш голос і дивлюся у ваші очі?- Останнє речення, напевно, ніхто не почув.

   Він не був винним ні в чому, якщо вже на те пішло. Принаймні так завжди здавалося. Тому що колись не дозволив Елеонорі залишитися в Києві для того, щоб вона переїхала в Лос-Анджелес і зустрівши Аріелу, повернула Книгу Життя. Він дав Вівіану ще один день, щоб той встиг знайти Священну Воду у Колбі у Картинній галереї для подальших пошуків частин картини Лібера. А ще Ніко сказав Мірабель про місцезнаходження свого елементу тільки тому, що вона цього просила, а не тому, що хотів, аби елемент отримала Розаліна. Він сподівався, що нарешті всі елементи знаходитимуться в річці «Вода і камінь» і аж ніяк не очікував такого повороту сюжету. Що ж це виходить? Хранитель Священної Води у Колбі напряму був пов’язаний із усіма поверненими у ріку елементами? Очевидно, що так. Ви могли б подумати, що коли усі чотири елементи опиняться у річці «Вода і камінь», Елемстоуну нічого не загрожуватиме. Це цілком логічно. Та не забувайте за яких обставин була створена ця злощасна ріка і якою була її початкова, задумана Природою функція. Хто знає, можливо, за усіма спробами вмістити елементи у ріку, стояло дещо більше?     

-Хвилинку.- Гукнув Вієро, розрядивши гнітючу тишу.- Але хіба Святий не помирає одразу після того, як його елемент знищується?

-Так і є.- Відповів Ніко.

-Але ти досі живий.- Вієро зовсім заплутався.

-Це мене найбільше і лякає.-Ніко ледве встав на ноги, направившись до іншої сторони корабля, туди, де самотньо сиділа Мірабель.

-І куди вони пішли?- Фиркнув Вієро.- Але, принаймні, можна послухати плітки.- Він відірвав руки від штурвалу і швидко змахнувши своїми прозорими крилами, підлетів на метрів з десять над кораблем, вдивляючись у далечінь і намагаючись знайти хоча б щось, схоже на Летючі Ліси, однак нічого не вгледівши, повернувся до керування судна.

   Мірабель дивилася в одну цятку, думаючи над тим, що їй робити далі. Вона злилася на Ніко, але не могла так просто забути все, що було. Він був її найкращим другом і так просто стерти його зі свого серця їй було не під силу, враховуючи те, що шкала дружби вже давно виходила за межі. Тільки раніше вона була з Вієро і ніколи б йому не зрадила, але тепер все стало набагато серйозніше. 

-Пробач.- Прошепотів Ніко, вмостившись поруч із Мірабель.- Я мав сказати тобі правду.

-Чому ти запропонував Ліні стати Обраною?- Неочікувано для себе запитала Бель.

-Ти?- Він посміхнувся.- Так швидко охолола? 

-Просто відповідай на запитання.- Роздратовано кинула вона у відповідь.

-Гаразд. Я запропонував їй, тому, що слід визнати, вона неймовірна. Смілива, відчайдушна, готова ризикнути всім заради своїх принципів і переконань.

-Якщо ти так добре її знаєш, то чому думав, що вона не вб’є мене?

-Я знав, що вона піде на це.

-Ти знав…- Мірабель відвернулася від нього, не показуючи який біль їй причинили його слова.

-Але я сподівався. У мене була маленька надія і я справді вірив, що вона передумає, проте…- Ніко зітхнув.- Тоді ти не чула нашу з нею розмову. Я сказав їй, що вона не пройшла мою перевірку. Я дивився на тебе і розумів, що не можу зробити Обраною ту, яка так легко може позбутися рідної сестри. 

-Ти просто пожалів мене.- Мовила Бель.

-Я б ніколи не дозволив тобі померти.- Він торкнувся її волосся, змусивши Бель затамувати подих.- Повернись до мене.

   Вона повільно розвернулася до нього, намагаючись бачити перед собою не Святого, а Ніко, якого вона знала. 

-Пробач.- Знову прошепотів Ніко.- Ти права. Це все моя провина

-Скажи, що ти і досі той Ніко, якого я називала найкращим другом.

-Це я.- Він обережно обійняв її, поволі притискаючи до себе.

-Скільки тобі років?

-Багато. Але трохи менше ніж Елемстоуну.- На його обличчі розквітла сумна усмішка.

-А тепер ти помреш?- Ці слова Мірабель ледве вимовила, з острахом чекаючи відповіді.

-Я мав померти одразу після того, як Ліна знищила мій елемент. Я відчуваю, як з кожною секундою помираю, але це відчуття таке нескінченне, що інколи стає моторошно.

-Тоді, можливо, ще не все втрачено?- З надією в голосі сказала Бель, відчуваючи щокою, як він уривчасто дихає.- Що як є шанс повернути Священну Воду у Колбі?- Вона звільнилася від його рук.- Тільки подумай. Навіть Природа не зміг знищити елемент. Тобі не здається дивним те, що це зробила звичайна Метафізентійка?

-Здається. Але я і гадки не маю що робити.

-Ми все з’ясуємо. Знайдемо безпечне місце в Летючих Лісах, щоб посіпаки Розаліни не знайшли нас і обов’язково щось придумаємо.- Вона провела пальцями по його шраму, зазираючи в очі кольору фісташки.

-Ти ж в курсі, що твій хлопець на іншій стороні корабля?- Ніко посміхнувся, зупиняючи її руку.

-Він більше не мій хлопець. Ми вирішили, що так буде краще.

-Між іншим, я вас чудово чую!- Почувся голос Вієро.

-І, між іншим, я одружена.- Мірабель спохмурніла від однієї такої думки.

-Касалін…- На обличчі Ніко знову з’явилася ледве помітна посмішка.- Навколо тебе стільки чоловіків, яким ти намагаєшся не зробити боляче.

-Так. Тому боляче постійно мені.- Бель опустила очі.- Все це неважливо. Зараз я лише хочу повернути елемент в ріку.

   Це була неправда. Тому що вона давно відчувала до Ніко більше ніж дружбу. А ще вона не хотіла втрачати Вієро. А ще вона була одружена. Хоча останнє її взагалі не переймало, бо Мірабель терпіти не могла Касаліна. Все було занадто заплутано. До того ж, дивним було те, що Ніко досі живий. І що знову могло піти не так в Елемстоуні?

1 ... 20 21 22 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "