Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Я обслуговував англійського короля 📚 - Українською

Читати книгу - "Я обслуговував англійського короля"

424
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я обслуговував англійського короля" автора Богуміл Грабал. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 68
Перейти на сторінку:
самим архієпископом, і що дипломатичними каналами просить, щоб гой освятив статуетку Бамбіно ді Прага, Празького Ісусика, котрий дуже популярний у Південній Америці, і то так, що мільйони індіянців носять того Ісусика на шиї на ланцюжку, і там існує красива легенда про те, що Прага — найгарніше місто на світі, а Ісусик ходив там до школи, тому вони хочуть, аби сам празький архієпископ освятив того Ісусика, який важить шість кілограмів і вилитий зі щирого золота. З тих пір ми не жили вже нічим іншим, тільки тим славним освяченням. Але все було не так просто, наступного дня приїхала празька поліція, і сам комендант склав рапорт болівійцям, що вже про того Ісусика стало відомо у празькому злочинному світі, і навіть приїхала якась банда з Польщі, аби викрасти те Бамбіно. Отже, вони порадилися і вирішили, що буде найкраще сховати справжнього Ісусика, а коштом уряду Болівії вилити копію з позолоченого чавуну і до останнього моменту возити з собою саме її, бо якби крадіжка вдалася, то нехай краще вкрадуть фальшивого Ісусика, ніж справжнього. І таки другого ж дня привезли таку саму чорну валізочку, і коли її відчинили, там була така краса, що аж сам шеф приїхав зі своєї льодівні, аби поклонитися Ісусикові. А відтак пан Саламон домовлявся з архієпископською консисторією, але архієпископ те Бамбіно освятити не хотів, бо єдине Бамбіно було в Празі, а так би стало двоє Бамбінів, те все я дізнався від Зденка, бо він знав іспанську й німецьку, а сам Зденек ходив такий розчулений, я вперше бачив, щоб він аж настільки вийшов з рівноваги, але за три дні приїхав пан Саламон, і було видно вже в авті, що він везе добру новину, сміявся й вимахував руками, тому негайно всі збіглися, і пан Саламон відзвітував, що йому спала на думку добра ідея, архієпископ любить фотографуватися, отже, пан Саламон йому запропонував, що увесь обряд буде сфільмовано і покажуть його по цілому світі, всюди, де є кінотеатри, як додаток до кіножурналу, і всюди буде не тільки архієпископ, а й Ісусик, і собор Святого Віта, тому церква, як схитра запевнив пан Саламон, від цього лише виграє і розширить свою популярність. Коли настав день освячення, вони цілу ніч радились, і так склалося, що ми зі Зденком отримали від поліції завдання, що саме ми удвох повеземо того справжнього Ісусика, у трьох автах сидітимуть ті болівійці з комендантом поліції у фраках, які повезуть імітацію Бамбіна ді Прага, а я зі Зденком і трьома детективами, котрі будуть переодягнені як фабриканти, поїдемо тихенько вслід за ними. То була весела мандрівка, я тримав, за задумом керівника болівійської католицької громади, справжнього Ісусика на колінах, і от виїхали ми з готелю «Тіхота», ті детективи були веселі хлопці і розповіли, що навіть коли виставлялися для публіки королівські клейноди, то й тоді вони перевдяглися на священиків, ходили довкола вівтаря і буцім молилися, а тим часом за пазухою в них, як у Аль Капоне, були револьвери в кобурах під пахвами, і коли була перерва, вони, переодягнуті на прелатів, дозволили, щоб їх сфотографували на тлі тих клейнодів, згадуючи про це, вони дуже сміялися, а перед тим по дорозі я мусив їм показати те Бамбіно ді Прага, врешті ми вирішили, що затримаємось, а за муром Зденек сфотографує нас у товаристві Бамбіна ді Прага фотоапаратом тих тайняків, котрі були переодягнені на фабрикантів. Доки ми доїхали на місце, вони нам оповіли, що коли відбувається державний похорон, і оскільки там мають бути представники влади, то поліція мусить пильнувати, щоб туди не потрапили сторонні, щоб у вінки не вклали бомби, що в них є такі піки і тими піками вони штрикають усі вінки і всі квіти, і при тій оказії фотографуються, і показували мені фотографії, на яких вони стоять на колінах перед катафалком, спершись на ті піки для виявлення бомб або бóмбочок. І нині знову, яко фабриканти у фраках, вони проповзають на колінах усе освячення, аби з трьох сторін стежити, щоб з Бамбіном ді Прага нічого не сталося. І ось переїхали ми через Прагу, а коли приїхали до Граду, де на нас очікували болівійці, пан Саламон забрав валізочку і проніс її через собор, і все відбувалося з неабияким блиском, як під час шлюбу, віргáни грали, а прелати з інсиґніями кланялися, коли пан Саламон ніс того Ісусика, а кінокамера дзумкотіла і все фільмувала, а потім почався обряд, точніше, урочиста меса, найпобожніше стояв на колінах пан Саламон, і ми також на колінах, тоді поступово всі колінькували ближче до вівтаря, все було усипане квітами й золотими лелітками, а хор співав урочисту месу, і в кульмінаційний момент, коли фільмар дав знак, Бамбіно ді Прага освятили, і так ото звичайна річ стала святинею і після освячення почала випромінювати надприродну силу, бо вже мала в собі ласку Божу. Коли служба скінчилася і архієпископ пішов у захристії, пан Саламон у супроводі вікарія подався за ним, а повертаючись, ховав гаманець у кишеню плаща, либонь, подарував чек на значну суму від болівійського уряду на ремонт собору, а може, є і якийсь тариф за освячення. Потім я побачив і пана посла Болівійської Республіки, як він ніс Бамбіно ді Прага через собор, знову заграли віргани і співав хор, і знову під’їхало авто, і Бамбіна ді Прага сховали у валізку, але цього разу ми вже нічого не везли, пан посол разом зі своїм почетом вирушили до готелю «Штайнер», а ми поїхали додому, щоб приготувати все на нічну прощальну гостину. Коли ж о десятій приїхали ті болівійці, лише тут у нас вони відсапались і почали пити шампана й коньяки, їсти вустриці і курчат, а ближче до півночі приїхали три авта з оперетковими танцівницями, і ми тої ночі мали повні руки роботи, як ніколи досі, бо стільки людей ми ще тут не мали, а комендант поліції, який знав усе в нашому готелі, поклав фальшивого празького Ісусика в покою на камін, а того справжнього Ісусика таємно відніс до дитячої хатки і поклав освяченого Бамбіна ді Прага поміж ляльками, паяциками, скакалками і бубниками. Відтак усі пили, а голі танцівниці почали танцювати довкола фальшивого Ісусика, а над ранок, коли настав час панові послу їхати до своєї резиденції, а болівійським представникам на летовище, пан комендант приніс справжнє Бамбіно ді Прага і замінив його на фальшивого празького Ісусика, але, на щастя, пан Саламон
1 ... 20 21 22 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обслуговував англійського короля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обслуговував англійського короля"