Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                - Є що сказати, сержанте? – процідив він крізь зуби, втупивши важкий погляд прямо в зіниці Блека. – Намає? Я так і думав… Привезіть сюди Біллі Монінга-молодшого – раз. І Дерека Клейтона – два! Сьогодні, сержанте, сьогодні! Виконуйте!

                Більше Малкольм уваги на Блека не звертав. Нахабно відсунув стілець від сусіднього з сержантом столу, всівся за комп’ютер і заходився розкладати свої речі.

                Набагато ефектніше, звісно, було би ввалитися в кабінет начальника, задерти ноги на стіл і відправити секретарку за кавою. Але в поліцейському відділку Девілс-Крік не було окремого кабінету для керівництва – Блек ділив приміщення з підлеглими. Витягувати його з-за столу, аби продемонструвати свою перевагу, Малкольм не хотів. Забагато честі для сержанта.

                - Ви ще тут? – Малкольм озирнувся через плече на Блека, що хапав ротом повітря, шокований тоном детектива. – Добре. Пароль від комп’ютера підкажете?

                - Сім двійок. – глухо відповів Блек, і підвівся з-за столу.

                - Дякую. – відрізав Малкольм і заглибився в роботу.