Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                - Їм потрібен був Віктор, а Джим сказав, що уявлення не має, де тепер його брат. Він тримався не заради себе, а заради брата. І тому вижив. – Колін вимушено посміхнувся, намагаючись, аби його голос звучав упевнено. – Він одужає! Джим Морісон – справжній боєць! Віктор щасливий, постійно поряд із ним, і їхня сусідка. І мама приїхала теж, тому з такою підтримкою він точно одужає, от побачиш!

                - Сподіваюся, ти правий. – Ерін зазирнула Колінові у вічі. – Йому сильно дісталося?

                - Пристойно. – не тсав брехати той. – Але він вижив, що саме по собі диво, і тому… Він одужає. Еоли вже Біллі Монінг отямився…

                - Біллі монінг вийшов з коми? – аж скинулась Ерін. – І ти мовчав?

                - Ти питала про інше. – розвів руками Колін. – Але я хотів сказати… Він вчора прийшов до тями. Ейпріл поряд із ним, щаслива. Лікарі кажуть, що попереду в Монінга важка реабілітація, але він справиться.

                - Хто з ним так? – запитала Ерін, хоча й без відповіді знала правду.

                - Джо і Біллі. – коротко і сухо відрізав Колін. – Ми все вияснили. Джо давно сохнув по Аннет, але вона зустрічалася з Монінгом-старшим. Біллі, який в той вечір лагодив стояк, почув, що Аннет збирається їхати, і пробовкався вдома про це. Він не знав ні про почуття брата, ні про стосунки батька з журналісткою. Він як дурне теля, Ерін, в житті не бачив таких бевзів…

                Отож, він поїхав додому, розповів, що почув… Джо схопив ключі від його пікапа і помчав в місто, аби її затримати. Ключ він взяв у матері, майстр-ключ, тому ми й не знайшли слідів зламу.

                - І потім вбив її, так? – затамувавши подих, запитала Ерін.

                - Так, все вийшло випадково. Лише потім Джо дізнався, що Аннет викрила під час свого розслідування, коли почав матусі скаржитися. Там таке кодло отруйних змій насправді! – видихнув Колін з неприхованою злістю. – Цей Джо вбив Аннет, бо, бачте, вона мало що не відповіла на його залицяння, так ще й з батьком його зібралася втікати з міста. Коли виходив з квартири, то помітив Біллі- старшого. Той саме повернувся по Аннет, щоб вже їхати геть. Біллі його теж побачив… слово за слово, зав’язалась бійка. Джо саме був під адреналіном після вбивства, і Біллі відчув це, мабуть… Він захищався, і в цей момент нелегка принесла Біллі-модшого. – Колін почухав потилицю, збираючись з думками. – З того, що ці два виродка розповідали, ми хрозуміли одне: Біллі не знав того, що знав Джо. Він не мав уявлення, що батько в тій бійці – жертва нападу. Він побачив, що його батько придушив його меншого брата. Ну і кинувся захищати молодшого…

                Колін замовк. Мовчала і Ерін, усвідомлюючи, що почула. Вона й не уявляла, що Біллі-молодший випадково перетнув межу, ще й з благородних мотивів. Ажде порятунок брата – це благородно. І, в результаті, він опинився в пастці.

                - Біллі вони викинули з авто на повороті на Девілс-Крік, далеченько від дороги, в купині дерев. – продовжив свою розповідь Колін. – Вони думали, що вбили його, але він отямився, схоже, і якось доповз до дороги, де його й знайшли потім.

                А брати побігли до матусі, яка й відкрила їм усю правду. Вірніше, вона відкрила її Біллі, який знав лише про те, що Клейтон – його батько. А от про те, що він – Цирульник, знала лише Сара Монінг. Здогадувалася, а вичіщаючи квартиру Аннет від записів – отримала підтвердження.

                - Він став маніяком через неї? – нарешті прямо запитала Ерін.

                - Так, він… Він вбива не дівчат, він щоразу вбивав її. – очі Коліна звузилися. – Коли вона порвала з ним, він ніби збожеволів… Як тоді, коли побачив Крістіну Річардсон у Централ-Парку. Малкольм допитував його, і Клейтон зізнався у всьому. Він сказав, що не втримався, адже Крістіна нагадала йому Сару… Ніс якусь маячню, де звинувачував усіх тих жінок, що вони, бачте, були схожими на ту, яка посміла розбити його серце…

                - Виродок. – скривилась Ерін. – Він просто виродок…

                - Бос так само сказав! – погодився Колін. – Тепер цей маніяк отримає по заслузі!

                - Амін! – кивнула Ерін і раптом помахала рукою кудись вбік.

                - Колін озирнувся і побачив Джима, що йшов до них з виразом чи то безмежного щастя, чи то глибокого шоку. А, можливо, всього й одразу.

                - Мене прийнято! – сівшим від хвилювання голосом повідомив він, щойно дістався до місця. – Я… в мене немає слів!

                - Вони є в мене! – Ерін важко підвелася на ноги, взяла зі столу комп’ютерну мишку і мов королева – мечем під час посвяти в лицарі, торкнулась спочатку одного плеча Джима, а потім – іншого. – Посвячую тебе, стажере Джим Брок, в помічника детектива. Встань…

                - …і закінчими звіт по справі братів Монінгів. – закінчив Колін і передав Джимові мишку, додавши до цього символічного «жезлу посвяти» дві теки зі свого стола.

                - Звіт почекає! – Джексон Малкольм з’явився ніби ніби нізвідки, наче вийшов з якогось порталу. – В нас труп в на кампусі Університету! По конях!

                Він стрімко промчав повз столи, на ходу швидко поцілувавши Ерін в щічку. Колін, вловивши настрій боса, миттю підхопив робочий рюкзак, і помчав слідом. Джим же розгублено поглянув на Ерін.

                - Давай! – підбадьорливо посміхнулась вона. – Не відставай, інакше митимеш машину. Тричі!

                Джим на мить зблід, швидко кинув теки з документами і мишку, і помчав слідом за детективами. Еірн провела його задумливим і зовсім трішки меланхолійном поглядом. Їй не вистачатиме цієї метушні…

                Дитя легенько штовхнулося в животі, ніби нагадуючи, що в її житті метушні вистачатиме. І вона обов’язково ще повернеться. Потім. Коли настане час.

Кінець