Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Тепер лікарі вирішили, що його життя, швидше за все, поза небезпекою, але рани були серйозні, і, з огляду на похилий вік, пацієнта на кілька днів усе-таки залишили в реанімаційному відділенні.

За суботу він прийняв четверо відвідувачів.

Близько десятої години знову прийшов інспектор Ерландер, але цього разу він залишив удома цю акулу Соню Мудіґ і замість неї привів з собою значно симпатичнішого інспектора кримінальної поліції Єркера Хольмберґа. Вони ставили приблизно ті ж запитання про Рональда Нідермана, що й напередодні увечері, проте Залаченко добре продумав свою історію і жодного разу не помилився. Коли вони почали чіплятися до нього із питаннями про його можливу причетність до трафіку секс-рабинь та іншої кримінальної діяльності, він знов-таки все заперечував. Він — пенсіонер по хворобі і навіть не розуміє, про що вони говорять. Залаченко валив усе на Рональда Нідермана і пропонував будь-яку посильну допомогу щодо визначення місцезнаходження втікача — вбивці поліцейського.

На жаль, на практиці він, зрозуміло, мало чим може допомогти, адже він не має жодного уявлення про те, з ким Нідерман спілкується і в кого може шукати притулку.

Близько одинадцятої до нього ненадовго зайшов представник прокуратури, який формально довів до його відома, що він підозрюється в участі в умисному заподіянні тяжкої шкоди здоров’ю або спробі вбивства Лісбет Саландер. На що Залаченко почав терпляче пояснювати, що жертвою злочину є він і що насправді це Лісбет Саландер намагалася вбити його. Представник прокуратури запропонував йому правову допомогу у формі надання державного захисника. Залаченко пообіцяв це обміркувати.

Щоправда, нічого обмірковувати він не збирався. У нього вже був адвокат, і сьогодні вранці Залаченко передусім зателефонував йому і попросив негайно приїхати. Отож третім відвідувачем біля його лікарняного ліжка став Мартін Тумассон. Він неквапом увійшов з безтурботним виглядом, пригладив рукою копицю світлого волосся, поправив окуляри і привітався за руку зі своїм клієнтом. Був він огрядний, але вельми вродливий. Його, щоправда, підозрювали в роботі на югославську мафію і слідство із цього приводу ще не скінчилося, але водночас він мав репутацію адвоката, що виграє свої справи.

Залаченку його пораяв знайомий по бізнесу п’ять років тому, коли йому потрібно було реорганізувати деякі фонди, пов’язані з маленькою фінансовою компанією в Ліхтенштейні, що належала йому. Йшлося зовсім не про захмарні суми, та Тумассон спрацював чудово, і Залаченку вдалося уникнути сплати податків. Після цього Залаченко ще зо два рази вдавався до його послуг. Тумассон розумів, що гроші клієнта мають кримінальне походження, однак його це, схоже, не хвилювало. Врешті-решт Залаченко вирішив реорганізувати всю діяльність і створити нову компанію, що належала йому самому і Нідерману. Він запропонував Тумассону увійти до фірми третім, негласним, партнером і займатися фінансами. Тумассон, не вагаючись, погодився.

— О, пане Бодін, ваш вигляд ентузіазму не додає.

— Мене жорстоко побили і намагалися вбити, — сказав Залаченко.

— Я бачу. Якщо я правильно зрозумів, це справа рук такої собі Лісбет Саландер.

Залаченко стишив голос.

— Наш партнер Нідерман, як ви вже знаєте, ускочив по самі вуха.

— Я це зрозумів.

— Поліція підозрює, що я вплутаний у цю справу.

— Що, зрозуміло, не так. Ви — жертва, і важливо негайно прослідкувати за тим, щоб саме цією думкою перейнялися ЗМІ. Адже фрекен Саландер уже певною мірою прославилася не з найкращого боку. Я цим займуся.

— Дякую.

— Але дозвольте мені відразу ж нагадати, що я не адвокат у кримінальних справах. Тут вам буде потрібна допомога фахівця. Я підшукаю адвоката, на якого ви зможете покластися.

Четвертий відвідувач прибув об одинадцятій вечора і зумів пройти повз медсестер, пред’явивши посвідчення і заявивши, що в нього невідкладна справа. Коли його провели до палати Залаченка, пацієнт ще не спав, а лежав роздумуючи.

— Мене звуть Юнас Сандберґ, — відрекомендувався гість, простягаючи руку, яку Залаченко проігнорував.

Відвідувач на вигляд мав років тридцять п’ять. Пісочного кольору волосся, одягнений неформально: джинси, картата сорочка та шкіряна куртка. Залаченко мовчки роздивлявся його секунд п’ятнадцять.

— Мене якраз цікавило, коли хто-небудь з вас з’явиться.

— Я працюю в Службі безпеки Головного поліцейського управління, — сказав Юнас Сандберґ і показав посвідчення.

— Навряд, — мовив Залаченко.

— Даруйте?

— Може, ти там і значишся, але навряд чи працюєш на них.

Юнас Сандберґ трохи помовчав, озирнувся і присунув до ліжка стілець.

— Я прийшов так пізно, щоб не привертати уваги. Ми обговорювали, чим можемо вам допомогти, і нам необхідно прояснити плани на майбутнє. Я тут просто для того, щоб вислухати вашу версію і зрозуміти, які ваші наміри, щоб ми змогли визначитися зі спільною стратегією.

— І якою, по-твоєму, може бути така стратегія?

Юнас Сандберґ задумливо поглянув на чоловіка, що лежав на лікарняному ліжку, потім розвів руками.

— Пане Залаченко… боюся, що вже пішов певний процес, шкідливі наслідки якого поки що важко собі уявити. Ми обговорили ситуацію. Могилі в Госсеберзі і тому факту, що в Саландер тричі стріляли, підшукати виправдання складно. Проте надія все-таки є. Конфлікт між вами і вашою дочкою може слугувати поясненням того, що ви побоювалися загрози з її боку і тому вдалися до аж таких відчайдушних заходів. Щоправда, боюся, що якогось терміну у в’язниці уникнути не вдасться.

Залаченко раптом розвеселився і, ймовірно, розреготався б, коли б йому дозволяв це його теперішній стан. Його губи лише ледь скривилися — більш бурхливі вирази емоцій викликали надто сильний біль.

— Так це і є наша спільна стратегія?

— Пане Залаченко, адже ви знайомі з поняттям «Зведення шкоди до мінімуму». Нам необхідно до чогось домовитися. Ми зробимо все, що зможемо, аби допомогти з адвокатом і таке інше, щоправда, нам буде потрібне ваше сприяння і певні гарантії.

— Гарантію ти від мене отримаєш. Ви повинні подбати про те, щоб усе це розсмокталося. — Він рішуче махнув рукою. — Нідерман — цап-відбувайло, а його, я гарантую, не знайдуть.

— Таж є технічні докази, які…

— Плювати на технічні докази. Все питання в тому, як поведеться слідство і як буде подано факти. Моя гарантія полягає от у чому: якщо ви не розберетеся з цим, я запрошу ЗМІ на прес-конференцію. Мені відомі імена, дати й події. Здається, мені не треба нагадувати тобі, хто я такий?

— Ви не розумієте…

— Я чудово розумію. Ти — хлопчик на побігеньках. Передай своєму