Читати книгу - "Побачити Алькор"

— Я чув про вас багато дивовижного, — повідомив Кронієну Фарі, енергійним рухом обидвох рук запрошуючи його до входу в будівлю. — Професор Лівенфорд та єпископ Броуді рекомендують вас як найкращого ушкоджувача демонів у Шотландії.

— Лівенфордове прізвище я чую вперше, — сказав Кронієн.

— Така доля всіх фундаментальних людей, — зітхнув Фарі. — Їх славу розбудовують ті, про кого вони нічого не чули… Проходьте, — він відчинив подвійні дубові двері. Екзорсист зауважив, що Фарі помітно кульгає.

У передпокої власник замку зупинився.

— Преподобний Броуді казав, що ви не берете платні за екзорсизм, — повідомив він; Кронієн відчув запитання.

— Так.

— Мій кухар, голландець, готує чудові паштети із дичини, — сказав Фарі. — Ви не відмовитеся скласти мені компанію?

— В Уінхольм-Кастлі так пізно обідають?

— Я волію вважати це вступом до вечері, — обличчям Фарі знов промайнув фантом усміхненої схеми. — Ми, відлюдники Лайбстерського Кута, вже не дотримуємось добрих старих традицій…

Вони досягли другого поверху, проминули помірно вмебльовані кімнати, увійшли до їдальні.

Попри очікування Кронієна побачити стилізоване середньовіччя (гобелени, зброя, герби, солодкуватий запах патинуючих лаків), їдальня виявилася затишною залою, обличкованою мармуром, з комином, ґрати якого здалися екзорсистові шедевром ковальського мистецтва.

— Так, — погодився Фарі, — ці ґрати зроблені славетним ірландським майстром. Вони навіть занесені до Британського Каталогу старожитностей.

— Хіба такий є?

— Професор Лівенфорд розповів мені про нього, — впевнено підтвердив сер Брендон і, ніби випереджаючи наступне запитання, додав: — Лівенфорд — мій друг, великий вчений і великий оригінал. Він допоміг мені перебудувати Уїнхольм-Кастль і спланував його нове Підземелля. Ви чули, напевне, про Уїнхольмське підземелля?

Кронієн заперечно похитав головою.

Фарі відклав ножа, підступаючи до великої, звичної і приємної розмови, набагато цікавішої за щойно принесений паштет.

— У сорокових роках, — почав він — професор Лівенфорд працював у Флагстаффській обсерваторії у групі Ерла Слайфера[22]. Разом вони склали найкращу за весь час наземних спостережень карту марсіанських каналів. Тепер, безперечно, цей проект виглядає дещо кумедно, але на той час він став сенсацією. Так ось коли я придбав замок в останнього з роду Уїнхольмів і почав перебудову, Лівенфорд підказав мені блискучу ідею. Він запропонував створити підзамковий лабіринт, який би відтворював у плані марсіанську карту Слайфера.

Кронієн на мить уявив зруйнування старого Кастлю (екзистенційні привиди блискучих червоних екскаваторів понад трапеціями) й у каталозі своєї пам'яті закріпив образ професора Лівенфорда десь поміж пінопластом та сонячною панорамою Беверлі-Хіллз.

— …І був збудований, — продовжував Фарі, — підземний лабіринт у триста ярдів уздовж і півтори сотні завширшки. Всі деталі та відповідності марсіанської схеми були враховані. У Підземеллі є сто двадцять приміщень — це умовні «моря» та «озера» Слайферової карти; їх з'єднують шістдесят п'ять хідників — «каналів»; усюди мармурова підлога, стіни обличковані чорними кахлями, великі зали — «моря» — пристосовані до мешкання; взимку працює система калориферів.

— Грандіозно, — озвався Кронієн, адресуючи свій захват Підземеллю і паштету одночасно. Уїнхольмський кухар заслуговував на найвищу похвалу.

— Але це ще не все, — господар відкинувся на шкіряне бильце. — Лівенфорд допоміг мені придбати оригінали і копії старовинних астрономічних приладів та астрологічних механізмів; ми розташували їх у Підземеллі. Тепер це справжній музей.

— Якщо екзорсизм завершиться вдало, я обов'язково подивлюся на ці раритети, — запевнив гість.

Фарі чомусь посміхнувся. Потім спитав:

— Ви справді бачили, як диявол виходить з людини?

— Я бачив дивовижні явища, що супроводжують це страхіття.

— Так, — похитав головою сер Брендон, — я пам'ятаю якийсь фільм: розбиті вікна, перекинуті меблі, вереск і вітер…

— Не тільки.

— Я дозволю собі запитати (не вважайте це недовірою до ваших здібностей): скільки на вашому рахунку ВДАЛИХ екзорсизмів?

— Я не спортсмен, але слуга Божий.

— Преподобний Броуді назвав число дев'ять.

— Можливо.

— Так, так, — Фарі на мить заплющив очі.

«Зараз знову хитне головою», — передбачив Кронієн. Передбачання не виправдалось. Фарі сказав:

— Я погоджуюся з Ясперсом стосовно того, що демонологія є однією з численних модифікацій безвір'я, але попри всі мої євангелістичні переконання…

Кронієн вперше дозволив собі перервати його:

— На практиці, сер Брендоне, все значно складніше. Значно складніше, аніж у схемах. Якщо ви не проти, я хотів би побачити ту людину, яка потребує екзорсизму.

— Екзорсизму потребує не людина, — урочисто промовив Фарі. — Екзорсизму потребують Машини Проклять, установлені в Уїнхольмському Підземеллі.

2

Арагонський шляхтич і розкаяний єретик Себастіан де Ороа міг вважати день 29 січня 1522 року найнещасливішим у своєму житті, бо саме в цей день, після двох ганебних годин, проведених з повією, він остаточно переконався, що неспроможний задовольнити жінку, і ще тому, що саме в цей день альгвасил Сарагоського трибуналу від імені Великого Судді Арагону відмовив йому в поверненні родових прав на маєтності його батька Гонзаго Альфонсо, і ще тому, що саме в цей день стало відомо: Римська курія обрала Папою співрегента Сполученого Королівства Кастилії та Арагону кардинала Адріана Утрехтського, особистого ворога Себастіана, який, перебуваючи на посаді Великого інквізитора, звелів піддати його ганебним ритуалам каяття і позбавити родових прав (а був цей новообраний Папа виплодком свинопаса Флоренса, сином чабана, онуком чабана, правнуком смердючого чабана), і ще тому, що в той день у Сарагосі йшов дощ, сірий та скорботний, як ранковий похід ченців до каплиці Санта-Марія-де-Анхіро. І ще тому, що у сусідньому дворі увесь цей день ГАВКАВ ПЕС;

і, повстаючи проти невблаганного та невідступного Промислу Божого, розкаяний єретик прийшов увечері того проклятого дня до Каетано Вераса, якого премудрий Гонзаго Альфонсо урятував від святої інквізиції 1492 року, і, знаючи велику заглибленість Вераса у таємниці Кабали та вчення Тулузького єресіарха Роже Тера, замовив йому спорудження Машини Удосконалених Проклять, яка б удень і вночі переслідувала магічною формулою зла Адріана Шостого, новообраного Папу Римського;

і Каетано Верас зробив таку Машину, бо знав спосіб приборкання диких НЕПРИСВОЄНИХ проклять, котрі розмивають срібну оболонку поміж душею та сомою людської МОНАДИ і віддають її екзистенцію на поталу БУТТЮ, ЩО ПЛИВЕ і щезає у потоці;

він встановив у центрі Машини порожнечу й оточив її діамантовим кільцем без назви, про існування якого забув, і оточив порожнечу і забуте навколо неї п'ятьма обертовими колами:

перше з них, найменше і кришталеве, несло на собі тільки три Праматірні літери Кабали — алеф, мем, шем;

друге (золоте) — сім подвійних літер;

третє (срібне) — дванадцять простих літер, і називалося воно ХМАРАМИ АЦИЛУТУ, згідно з видіннями учнів бен-Йохая[23];

четверте (залізне) було обтяжене ускладненими формулами двадцяти двох приборканих проклять;

і, нарешті, п'яте (зроблене з дерева) змережувалося знаками вісімдесяти восьми латинських імен, і одно серед них було