Читати книгу - "Чарівні казки"

мужньою римлянкою, однак злякалася тортур, які чекали на неї, не більше за Регула перед подібним випробуванням. Юна королівна зберегла усю свою стійкість і самовладання. Але замість того, щоб захоплюватися її героїчним характером, Підступний розлютився ще більше і думав лиш про те, щоб якнайжорстокіше погубити дівчину. Він схилився над отвором діжки, аби ще раз помилуватись витвором своєї злої фантазії. Побачивши, що цей огляд відвернув його увагу, Розумниця миттю штовхнула Підступного в діжку, покотила її з гори й кинулась тікати. А слуги королевича, надто засмучені тим, що їхній хазяїн так жорстоко повівся із милою королівною, не поспішали її наздоганяти.

До того ж вони дуже злякалися нещастя, яке сталося з Підступним, і не могли думати ні про що інше, як тільки про те, яким чином зупинити діжку. Але всі спроби були марними — вона скотилася до самого підніжжя гори і з неї витягли королевича з тисячею ран.

Нещастя із сином кинуло в розпач короля Добросердого і королевича Милого Для Очей. Однак народ цього королівства аж ніяк не сумував, бо всі ненавиділи Підступного, не перестаючи дивуватися, що шляхетний і великодушний молодший королевич може любити цю негідну душу. Та такою вже була природна вдача Милого Для Очей; він любив усіх своїх родичів, а Підступний завжди примудрявся так уміло імітувати свою ніжність до нього, що великодушний королевич ніколи б не вибачив собі, якби палко не відповідав на його почуття. Милий Для Очей вкрай засмутився тяжкими пораненнями брата й зробив усе можливе, щоб якнайскоріше вилікувати його, але, незважаючи на найдбайливіше піклування, ніщо не могло зарадити Підступному. Навпаки, його рани, здавалося, роз’ятрювалися дедалі більше й змушували королевича нестерпно страждати.

Уникнувши жахливої небезпеки, Розумниця щасливо дісталася до вежі, де залишалися її сестри, та незабаром і тут її спостигли нові прикрощі. Обидві королівни народили по синові, і це поставило Розумницю у досить скрутне становище. Однак юна королівна не занепала духом; бажання приховати неславу своїх сестер змусило її ще раз звідати небезпеку, хоча вона чудово розуміла весь ризик задуманої справи. Перевдягнувшись у чоловіче вбрання, королівна поклала малюків до коробок, заздалегідь зробивши там невеликі отвори для дихання, сіла на коня, навантаживши на нього ці коробки разом з іншими, і в такому спорядженні прибула до столиці короля Добросердого.

Діставшись міста, Розумниця довідалась: щедра платня королевича Милого Для Очей за ліки для старшого брата, привела до двору усіх шарлатанів Європи. У ті часи безліч авантюристів без певного заняття і спеціальних знань видавали себе за відомих лікарів, що одержали від Неба дар зцілювати найрізноманітніші недуги. Ці люди, єдина наука яких полягала у спритному шахрайстві, завжди викликали в народу велику довіру. Вони вміли привернути до себе увагу незвичайним виглядом і чудернацькими іменами, які придумували самі. Такого гатунку цілителі ніколи не практикують в тих місцях, де народилися, і те, що з’являються вони з чужих країв, часто править їм за справжні заслуги в очах простого люду.

Винахідлива королівна, добре з усім цим обізнана, взяла собі ім’я Санаціо, геть незвичайне для того королівства. Потім наказала оголосити всюди, що лицар Санаціо прибув з чудовим таємним зіллям для лікування найрізноманітніших ран, навіть найнебезпечніших і невигойних, і Милий Для Очей негайно послав по удаваного лицаря. Прибувши до палацу, Розумниця найкращим чином зіграла роль лікаря, вельми самовпевнено прорекла п’ять чи шість слів, в цілому повелася, як належить. Королівну вразила приємна зовнішність і люб’язні манери Милого Для Очей і, поговоривши з ним деякий час про здоров’я Підступного, сказала, що піде по пляшки з чудодійною водою, а поки що залишає тут свої коробки з неперевершеними мазями для лікування пораненого королевича. По цих словах удаваний лікар вийшов і більше не повернувся; усі занепокоїлись його тривалою відсутністю, і коли вже збиралися послати людей, щоб поквапити лікаря, почули в кімнаті Підступного дитячий плач. Це невимовно всіх здивувало, бо діти там ніколи не з’являлися. Прислухавшись, виявили: плач долинав із коробок лікаря.

І справді, це були племінники Розумниці. Королівна добре нагодувала їх перед тим, як іти до палацу, але з тих пір минув час, і вони висловлювали свою потребу, жалібно співаючи.

Підступний одразу ж запідозрив, що це нова витівка Розумниці, його охопила невимовна лють, від чого стан здоров’я різко погіршився, і ніхто вже не мав сумніву у близькій кончині королевича.

Милий Для Очей був приголомшений горем, а Підступний, сповнений підлості до останньої миті, мав намір до кінця зловживати прихильністю брата.

«Ви завжди любили мене, королевичу, — звернувся він до нього, — і оплакуєте мою загибель. Поки я живий, мені не потрібні більше докази вашої дружби. Зараз я помираю, та коли я справді дорогий для вас, обіцяйте виконати моє прохання».

Милий Для Очей, побачивши тяжкий стан свого брата, не міг відмовити йому і заприсягнувся найстрашнішими клятвами виконати все, чого той забажає. Тільки-но Підступний почув ці клятви, він сказав братові, обіймаючи:

«Я помираю зі спокійною душею, бо ви помститеся. Прохання, з яким я хотів звернутися до вас, полягає в тому, щоб одразу ж після моєї смерті ви попросили руки Розумниці. Без сумніву, вам віддадуть за дружину цю підступну королівну, а коли вона буде у вашій владі, ви заколете її кинджалом».

Почувши ці слова, Милий Для Очей здригнувся від жаху: він пошкодував про свою необачну обіцянку, але відмовлятися було пізно: брат невдовзі помер.

Король Добросердий дуже побивався за сином, що ж до народу, то замість того, аби жалкувати, усі раділи: смерть передавала успадкування королівством Милому Для Очей, про чесноти якого всі були найкращої думки.

Розумниця благополучно повернулася до сестер і незабаром дізналась про смерть Підступного, а ще через деякий час королівен сповістили про повернення батька.

Король одразу ж поспішив до вежі і передусім волів побачити скляні веретена. Безтурботна принесла веретено Розумниці і показала його королю, потім, зробивши глибокий реверанс, пішла собі геть, щоб віднести його на місце. Балакуха вчинила так само, і Розумниця також принесла веретено в свою чергу. Однак недовірливий король захотів побачити всі три веретена одночасно, та лише Розумниця змогла виконати його волю. Тоді король так розлютився, що негайно відіслав старших дочок до тієї самої феї, яка дала