Читати книгу - "Космiчний Гольфстрiм, Василь Павлович Бережний"

Тут капiтан i психолог дуже красиво говорили про "Рiдну Землю", певне, цi слова в них з великої лiтери, - зворушливо говорили. Справдi, хто з нас не хотiв би повернутися додому - пiд шатро голубого неба, у сферу звичного тяжiння? Хто не хотiв би з'єднатися з людством, яке, певно, досi вже пiднялося на ще вищий щабель. Та погляньмо правдi у вiчi. Де наш Всесвiт? Де наша Земля? Чи є хоч найменший шанс повернутися? Хоч один з мiльйона, ба навiть мiльярда? Можна з певнiстю сказати: немає. Ми назавжди втратили Землю, вiд неї нас вiддiляють океани Часу...

"Говори, говори, безкрилий чоловiче... - хмурився Нескуба. - Яке ж то життя без великої мети?"

- Та ще й невiдомо, якi властивостi даного простору, - провадив далi Хоупман, - як вiн себе поводитиме. То чи не краще всi зусилля спрямувати на пошуки планети, на якiй можна осiсти?

- Логiчно, - вигукнув Алк. - Якщо пiдходящий грунт... Я в широкому розумiннi...

"Ще цей ботанiк встряє, - роздратовано подумав Нескуба. - Хоупман голова! А яке там у тебе "широке розумiння"?

Капiтановi було неприємно слухати Алка, вiдчував якесь глухе невдоволення проти ботанiка. I водночас було прикро з цього. "Невже ревнощi? - подумки дивувався Нескуба. - Ще цього бракувало!"

Долю дискусiї вирiшило жiноцтво. I не на користь пропозицiї капiтана Нескуби. Навiть Еола висловилась за те, щоб шукати притулок тут, у цьому незвiданому космосi.

- Хочеться простору, вiтру, пахощiв трави!.. - Еола аж руками змахнула, аж засмiялася. - А то в гонитвi за нездiйсненним отак i звiкуємо у цiй металевiй бочцi!

В її словах стiльки було запалу i сама вона свiтилась такою жагучою красою, що Нескуба на мить завагався: а може, й справдi облишити мрiю про Землю? Закоренитися тут, започаткувати нову цивiлiзацiю? Але нi, його натура не могла примиритися з цим. Вiдчував гiркоту на душi, а "новопланетникiв" вважав мало не вiдступниками. Та нiчого не вдiєш, коли вони взяли гору.

- Ну що ж, - зiтхнув капiтан, закриваючи нараду, - нехай буде так, як того хоче бiльшiсть...

"Вiкiнг" почав заглиблюватись у "Пояс життя".

Минали довгi, тяжкi роки, протягом яких екiпаж "Вiкiнга" зазнавав жорстокої скрути, коли нервове i фiзичне виснаження навiть у найвитривалiших викликало апатiю. Навколишнiй простiр здавався пустелею без берегiв, у глибинах якої ледь мрiли свiтнi цятки. Життя на кораблi зробилося таким одноманiтним, що iнколи здавалося, нiби зупинився час. Звичайно, робилися спроби розворушити, чимось зацiкавити людей - iгри, вiкторини, спектаклi i т.п., але нiщо не могло сколихнути тяжкої води байдужостi. Навiть шахи... Не нудьгували тiльки вченi та ще Алк, - той у своїй оранжереї невтомно провадив селекцiйнi дослiди. Лише вiдкриття, може, навiть потрясiння могло збадьорити екiпаж, зарядити наснагою. I таке вiдкриття сталося. На 6-му роцi нового лiточислення недремнi вартовi космосу - астрономи - помiтили планетну систему, досi приховану вiд їхнiх очей хмарою космiчного пилу.

Звiстка, наче електричний розряд, миттю пронеслася по всьому кораблю.

- Планети?!

- Невже це правда?

- Пристань...

- Нарештi!..

Люди нiби прокинулись зi сну: вигуки, смiх, жарти, - усiх охопила ейфорiя.

А в рубцi керування йшла iнтенсивна робота. Дослiджувались параметри планет, спектр центрального свiтила, яке мало незвичайну будову, плескатий, видовжений диск, його фотографiя тремтiла в руцi Нескуби, капiтан з гiркотою думав: "Чуже сонце..."

Майже пiвроку бортового часу втратили на попереднє вивчення планетної системи. Iз вiсiмнадцяти масивних планет для посадки обрали п'яту, яку одразу ж i охрестили: Гантеля. Маса її майже втричi перевищує масу Землi, а за формою вона скидається на гiгантську гантелю. (Iншi також мають неправильну форму - то схожi на бруски, то на зрiзанi пiрамiди тощо).

Основнi характеристики Гантелi:

- Атмосфера має приблизно 32% кисню, 65% азоту;

- тяжiння помiтно рiзниться на полюсах i в центрi, в середньому

на якихось 15-20% перевищує земне;

- гiдросфера - 31% усiєї поверхнi в основному зосереджена в

океанi, який заповнює центральну впадину помiж двома пiвкулями, тобто

покриває ручку "гантелi". Досить велика хмарнiсть;

- щiльнiсть - 7,5 г/см3.

- Гантеля робить один оберт навколо своєї вiсi за 13 годин.

- Тривалiсть року - 218 земних дiб.

- Ну, що ж, дiм нiбито непоганий, - сказав Iлвала, сподiваючись хоч трохи розворушити капiтана, що похмуро переглядав картки, виданi електронним мозком, - усього є доволi.

Нескуба, помовчавши, буркнув:

- Невiдомо тiльки, чи цей дiм порожнiй...

- О, якщо там є господарi - це ще цiкавiше! Капiтан поглянув на нього, як на пiдлiтка:

- Цiкавiше... А що, коли вони агресивнi? Що, коли їхня мораль велить проганяти непроханих гостей? Ви над цим не замислювались?

- Правду кажучи, менi це й на думку не спадало, - спокiйно вiдповiв Iлвала.

- А ми ж зовсiм беззбройнi. Це вас не турбує?

- Анiскiлечки. Я глибоко впевнений, що свiй витвiр, який зветься "Людство", Природа видала в одному-єдиному екземплярi.

- Цей висновок, можливо, справедливий щодо нашого Всесвiту, поступився капiтан. - А де гарантiя, що в цiй, сусiднiй сферi немає ще одного примiрника?

Павзевей, що сидiв за пультом керування, обернувся до спiврозмовникiв:

- Нiчого, якщо й є, то ми встигнемо пiдготуватись! Вийдемо на планетарну орбiту - пильнiше придивимось до планети...

- Звичайно, таких гарантiй немає,- замислено сказав психолог,- але вiрогiднiше припустити: раз фундаментальнi закони Природи зберiгають свою силу i тут...

- Саме з огляду на це, - перебив Нескуба, - можна сподiватись, що й тут виникла мисляча матерiя!

- Якщо виходити з припущення iзольованостi, окремiшностi свiтiв, - не вiдступав Iлвала. - А я дотримуюсь того погляду, що всi вони, скiльки б їх не було, поєднанi мiж собою i становлять, якщо хочете, єдиний Надвсесвiт.

На це Нескуба не вiдповiв нiчого, лише знизав плечима i знову взявся перебирати картки.

Iлвала подався до обсерваторiї, де Лойо Майо та Олександр Осипов навперемiну спостерiгали жадану для землян планету.

З усього екiпажу чи не найбiльше радiв Алк. Це ж тiльки подумати: тридцять два вiдсотки кисню! Отже, чого-чого, а хлорофiлу на Гантелi хоч вiдбавляй, рослинне життя, певне, буяє. Отам вiн зможе селекцiонувати... I Космiчну Алку вiдродить.

Зустрiвши Еолу, яка поверталась iз медичного блоку,