Читати книгу - "Генріх IV (Король Генріх Четвертий), Шекспір Вільям"

Він співав потаскухам пісні, підслухані у візників, і запевняв, що це романси, які він сам написав. А тепер цей блазень зробився сквайром і фамільярно говорить про Джона Гонта, немов би був йому названим братом. Я ладен поклястися, що він бачив його раз у житті, коли затесався у натовп лакеїв Гонта, за що ті його відлупцювали палицею. Тоді він увесь, разом з пожитками, міг вміститися у шкірці вугра, і футляр від гобоя був для нього просторим палацом. А тепер він володіє волами і маєтками. Ну що ж, я неодмінно відновлю з ним знайомство, коли повернусь, і я не я, коли не зроблю з нього філософський камінь, що все перетворює на золото. Якщо щука ковтає бобирів, я не бачу, який закон природи завадить мені проковтнути його.
Іде геть.

Дія четверта

СЦЕНА 1

Ліс Голтрі у Йоркширі.
Пересування війська. Входять є п і с к о п
Й о р к с ь к и й, М о у б р е й, Г а с т і н г с та інші.

А р х і є п і с к о п
Як ліс оцей зоветься?

Г а с т і н г с
Лісом Голтрі,
Мій отче.
А р х і є п і с к о п
Ми зупинимося тут
І пошлемо розвідників дізнатись,
Які наш супротивник має сили.

Г а с т і н г с
Ми їх уже послали.

А р х і є п і с к о п
Дуже добре.
Тепер я мушу сповістити вас,
Що лист я маю від Нортумберленда.
Мені він пише, що чисельність війська
У нього недостатня і у строк
Із нами він з'єднатися не може.
Щоб військо це поповнити людьми,
В Шотландію він їде, а поки що
Нам успіху бажає в боротьбі.

М о у б р е й
На нього мали ми такі надії,
І от вони розбилися ущент!
Входить р о з в і д н и к.

Г а с т і н г с
Що бачив ти?

Р о з в і д н и к
На заході за милю
Ряди шикує військо короля.
За площею, яку воно займає,
У ньому тисяч біля тридцяти.

М о у б р е й
Таку чисельність ми і припускали.
Тоді вперед, щоб з ним вступити в бій.
Сурми за сценою.

А р х і є п і с к о п
Напевне, це прибув парламентер.

М о у б р е й
Здається, я вже бачу Вестморленда.
Входить В е с т м о р л е н д.

В е с т м о р л е н д
Пошана вам, панове, і привіт
Від герцога Ланкастерського Джона.

А р х і є п і с к о п
Чим пояснити ваш прихід сюди?

В е с т м о р л е н д
Ви – головна причина, ваша світлість.
Ми зрозуміли б заколот, коли б,
Своїй природі вірний, він з'явився
У вигляді низьких, огидних полчищ
Під керівництвом буйних ватажків.
Напевне, вас би з ними не було.
Ні ви, ні лорди ці не захотіли б
Прикрити бунт своїми іменами,
Бо ваш престол єпіскопський – оплот
Святої віри, спокою і миру.
Ученість ваша і заняття ваші,
Волосся срібне, білизна вбрання
Про лагідність говорять голубину.
Навіщо ж переклали ви себе
Невдало так із ангельської мови
Любові й миру на наріччя грубе
Кривавої, жорстокої війни?
Чому на лати проміняли книги,
На кров – чорнило, пера – на списи?
Чому змінили проповідь церковну
На голос войовничої труби?

А р х і є п і с к о п
Сказати вам навіщо? Всі ми хворі.
Надмірності розпусти довели
Зажерливий наш світ до лихоманки,
І потребує він кровопускання.
Заражений недугою такою,
Помер безславно Річард, наш король.
Я лікарем себе не виставляю,
Лиш хочу пояснити, Вестморленде,
Чому з'явився з військом я сюди.
Обрав я тимчасово грізний образ,
Щоб лікувати хворі щастям душі
І декому прочистити кишки.
Скажу ясніше. Перш ніж виступати,
Я зважив зло, яке зазнали ми,
І зло, яке ми можемо завдати.
І перше переважило останнє.
Я зрозумів, що діяти потрібно.
Ми змовились, і нас у вир подій
Нестримно понесло рікою часу.
Та ми не зразу підняли повстання.
Не раз ми подавали список скарг
На розгляд короля; та доручалось
Ці скарги розглядати саме тим,
Від кого ми образи зазнавали.
Пробитись ми до нього не могли.
Під враженням підступності такої
Нам довелось тоді узяти меч,
Та не для того, щоб зрубати гілку
Із дерева, що мир символізує,
А навпаки: щоб поновити мир
Не тільки на словах, але й на ділі.

В е с т м о р л е н д
Мій отче! Хто ваш голос не почув?
Чим вас король образив? Хто із перів
Зумів завдати кривди вам такі,
Що ви святою вашою печаттю
Могли скріпити заколот кривавий
І освятили меч бунтівників?

А р х і є п і с к о п
За брата і за всіх людей в державі
Рахунок виставляю королю.

В е с т м о р л е н д
Не бачу я підстав для цих рахунків.
Не ваша справа й виставляти їх.

М о у б р е й
О ні, якщо стосується це нас,
То зведення рахунків – наша справа.
Однаково минуле й сьогодення
Болюче зачіпають нашу честь.

В е с т м о р л е н д
Пильніше придивіться, Моубрею,
До часу і обставин. Ви тоді
Побачите, що не король – причина
Усіх нещасть, а винен тільки час.
Хоча стосовно вас підстав немає
Для нарікань чи справедливих скарг.
Хіба ви не поновлені в правах
Колишніх батька, герцога Норфолка?

М о у б р е й
Що вдіяв батько мій супроти честі,
Щоб втрачені відновлювать права?
Король його любив, але під тиском
Складних обставин мусив у вигнання
Його послати. А за що скажіть?
Згадайте той проклятий поєдинок.
Сиділи в сідлах батько й Болінброк,
Іржали коні, гризучи вудила,
Взяли вже на переваги списи,
Спустили на шоломах заборола.
Непримеренні погляди крізь сталь
Виблискували грізно. Щохвилини
Міг розпочатись божий суд. Коли
Герольд вже просурмив початок бою,
Коли ніхто на світі вже б не зміг
Від смерті врятувати Болінброка,
Король згори між ними кинув жезл
І пери зупинили поєдинок.
Тоді король себе і нас усіх
Жбурнув на землю перед Болінброком,
Який нас поодинці розтоптав.

В е с т м о р л е н д
Ви лиш забули, лорде Моубрею,
Що Генріх Болінброк тоді вважався
Одним із кращих в Англії бійців.
Не знати, хто б в двобою переміг.
Та навіть перемігши, батько ваш
Із Ковентрі живим не повернувся б:
Народ його порвав би на шматки.
До нього люди ставились вороже,
А Гірфорда обожнювали всі.
Та ми від головного ухилились.
Мене прислав до вас наш командир
Причини невдоволення дізнатись.
Якщо вимоги ваші справедливі,
Він обіцяє вдовольнити їх,
Щоб розбрат поміж нами припинити.

М о у б р е й
Він змушений примирення просити;
Тут криється обман, а не любов.

В е с т м о р л е н д
Зарозумілість ваша, Моубрею,
Мене дивує. Мир не зі страху,
А з милості своєї пропонує
Наш командир. Погляньте: наше військо
Як на долоні, впевнене в собі
І в перемозі. Чом же нам боятись?
Ми славними багатші іменами,
Досвідченіші воїни, а зброя
Не гірша, ніж у вас. Зате в душі
Немає усвідомлення провини,
А відчуття своєї правоти.
Що змусить нас примирення просити?

М о у б р е й
О ні, між нами неможливий мир.

В е с т м о р л е н д
Не хочете вести переговори,
Бо власної соромитесь вини.

Г а с т і н г с
Чи має повноваження принц Джон
Шукати згоди із бунтівниками?
Чи має право вислухати нас
І наші побажання вдовольнити?

В е с т м о р л е н д
Він на війні намісник короля.
Мене дивують ваші запитання.

А р х і є п і с к о п
Тоді візьміть, мілорде, цей папір.
Перелік скарг ми виклали на ньому.
Коли поновлять нас в своїх правах
І виправдають всіх перед законом,
Хто участь взяв у заколоті цьому,
Та нададуть нам докази тверді,
Що можна обіцянкам вашим вірить,
Повернемось і ми у береги
Покірності й суворого порядку.

В е с т м о р л е н д
Папір оцей я принцу передам.
Зустрінемося десь між таборами
І мир, якщо домовимось, підпишем,
Або відразу вступимо у бій.

А р х і є п і с к о п
Я згоден.

Вестморленд іде геть.

М о у б р е й
Щось нашіптує мені,
Що згода поміж нами неможлива.

Г а с т і н г с
Не бійтеся. Якщо постане мир
На тих широких і міцних підставах,
Що визначили ми в своїх вимогах,
Як скеля непорушним буде він.

М о у б р е й
Та ставлення своє до нас не змінять
І за дрібниці будуть дорікати,
Постійно нам нагадуючи бунт.
Хоч як ми не служили б королю,
Нас, наче хліб, відсіювати будуть,
Та на такому вітрі, що відносить
Із брудом і половою зерно.

А р х і є п і с к о п
Ні, розбрат королю уже набрид.
Він зрозумів, що, ворога скаравши,
Ще двох нових в нащадках наживе.
Тому зітре він з пам'ятних дощок
Всі недоречні згадки про минуле
І більше за доносами не буде
До списків чорних вносити людей.
Він знає: різнодумності не знищиш.
Не можна прополоти королівство –
Зрослись корінням друзі й вороги.
Захочеш вирвать недруга із грунту,
А висмикнеш і друга разом з ним.
Держава мов набридлива дружина,
Що торгає і бісить чоловіка,
Та тільки-но підніметься рука,
Щоб непокірну привести до тями,
Вона йому дитину підставляє
І наміру здійснити не дає.

Г а с т і н г с
Король уже всі різки обламав
Об кривдників минулих, і у нього
Вже засобів залякування мало.
Він зараз мов старий, беззубий лев,
Хоч і страшний, та зовсім безпорадний.

А р х і є п і с к о п
Погоджуюсь, лорд-маршале, із вами.
Якщо ми зараз досягнемо згоди,
Повірте, ще міцнішим стане мир,
Неначе кістка після перелому.

М о у б р е й
Дай бог. Та ось вертає Вестморленд.

Повертається В е с т м о р л е н д.

В е с т м о р л е н д
Для зустрічі між двох ворожих армій
Обрали пункт. На вас чекає принц.

М о у б р е й
Тоді, архієпіскопе Іоркський,
Благословіть цей миролюбний крок
І вирушайте першим.

А р х і є п і с к о п
Попередьте
Про наш прихід невдовзі, Вестморленде.

Ідуть геть.

СЦЕНА 2

Інша частина лісу.
Сурми. Сходяться з одного боку М о у б р е й, а р х і є п і с к о п,
Г а с т і н г с та інші, з другого – п р и н ц Д ж о н Л а н к а с т е р с ь к и й,
В е с т м о р л е н д, о ф і ц е р и та п о ч е т.

Л а н к а с т е р
Я радий вас вітати, Моубрею,
І вас, архієпіскопе, також.
Вам, Гастінгсе, привіт і всім, хто з вами!
Повинен я зізнатись, що мені
Відрадніше було вас зустрічати,
Мій отче пресвятий, коли під дзвони
Стікалась паства слухать слово боже
Із ваших вуст, аніж тепер, коли
Ви тіло закували у залізо
І громом барабанів замість слова
Підтримуєте дух бунтівників.
Даремно ви, мілорде, проміняли
Життя на смерть і проповідь на меч.
Нещасть багато може натворити
Той, хто близьким вважався до монарха,
Та знехтував довірою його.
Подібне з вами сталося, мій отче.
На віру всі сприймали вашу думку,
Бо ви – знавець священого письма,
Наш представник в парламенті небес,
А на землі для нас ви – голос божий.
І ось, його слуга, ви обійшлись
Із іменем його користолюбно,
Як міг би обманути короля
Його недобросовісний намісник.
Ви підняли народ брехливим словом,
Озброївши його супроти миру
І короля законного, який
Являється помазаником божим.

А р х і є п і с к о п
Ланкастере, я не для того тут,
Щоб у війну вступати з вашим батьком,
А, як сказав я лорду Вестморленду,
Щоб поміж нами відновити мир.
Ми змушені шукати порятунку
У відчайдушних засобах тому,
Що утиски безглузді і нестерпні.
Вам передав я список наших скарг,
Які нам повернули із палацу,
Напевне, і не глянувши на них.
Це й породило поміж нами чвари.
Якщо тепер ви підете назустріч,
Задовольнивши наші побажання,
Тоді і ми припинимо цей бунт,
До ніг його величності поклавши
Свою покірність і свою любов.

М о у б р е й
А ні, то будем битися із вами,
Як личить, до останнього солдата.

Г а с т і н г с
Не виграємо ми, то піде в бій
Наступне покоління.