Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Тихін помітив серйозне пожвавлення серед гостей. Виявилося, Жанна все ж таки приїхала. До того ж одна.

"От вже, не чекав, так не чекав" - здивувався Тихін і пішов привітатися.

Треба визнати, виглядала головний редактор неймовірно. Сувора синя коктейльна сукня начебто не відкривала нічого зайвого, однак і не приховувала достоїнств її прекрасної фігурки. Природно укладене волосся м'якими локонами падало на плечі. Впіймавши себе на тому, що надто довго розглядає “картинку”, Маєвський почав кидатися стандартними вітальними фразами. Однак Жанна слухала його в пів-вуха, і Тихін поспішив розчинитися в компанії гостей і не надто нав'язуватися.

Незабаром вечірка та Марина так стомили Тихона, що йому хотілося просто зникнути. Окрім шуму музики та голосів, Маєвського раптом почало турбувати незрозуміле передчуття, ніби щось зараз станеться.

"Щось" виявилося несподіваним дзвінком від шефа. Вибігши у дворик, Тихін довго не наважувався взяти слухавку. Дізнайся Петро Миколайович, що вони з Воровських нахабно експлуатують його дачу, від обох і мокрого місця не залишилося б. А у випадку із Сашком, так його б оживила, щоб додатково прибити ще раз його Анечка, яка була ще більшим тираном, ніж її батько.

Нарешті Маєвський наважився відповісти на дзвінок. Вже третій. У шефа була звичка дзвонити, доки трубку не візьмуть, або поки у опонента не сяде акумулятор на телефоні.

– Привіт ледарям! - життєрадісно прокричав шеф.

– Чому це ледарям? – показово образився Маєвський.

- Тому що працюєш слабувато. Замість розслідування "висяків" наших, красуєшся в офісі, а наркотрафік, в якому ваша агенція замішана, шурує ще з більшим розмахом.

- Я, Петре Миколайовичу, поки вивчаю обстановку. Ось, до співробітників придивляюся, шукаю кінці, так би мовити.

- Ти головне, дивися, щоби свого кінця не знайшов. Кінця кар'єри!

- Даремно ви так, Петре Миколайовичу, я ж не сиджу склавши руки.

– А на вигляд здається, що сидиш.

-Так тільки тиждень пройшов!

– Не лише тиждень, а вже цілий тиждень! Хто, що, одинак чи вся компашка замішана? Є у тебе версії та підозрювані?

– Є! – урочисто збрехав Маєвський.

- Це добре, - пом'якшав шеф, - значить, не все втрачено. У вівторок чекаю на звіт від тебе, можна в телефонному режимі. І дивися в обидва, у сусідньому містечку слідака в цій справі мало не грохнули. Лежить у комі, а всі його гаджети з інфою тю-тю. Нібито пограбування, та тільки надто з пальця висмоктане.

– Хороші новини… – процідив крізь зуби Маєвський.

- Дивись мені! І працюй. Зробиш, як треба, отримаєш підвищення.

Відключився шеф, як завжди, без прощань. А Тихін тяжко замислився, перетравлюючи інформацію. Виходить, справа серйозна. Зазвичай він досить швидко намацував потрібні нитки і вміло за них смикав, поки не розмотував весь клубок. Але в цьому чортовому "Золотому Пері" йому ніби туману в очі напустили. Справді, вже тиждень минув, а він усе буксує!

Та й про підозрюваних збрехав. Кого там підозрювати? Хлопчисько Мирон – відкрита книга, про нього він пробив усе, що тільки можна. Близнята-копірайтерки - зовсім ще діти, дівчата-відмінниці з інтелігентної родини, в криміналі не замішані. Маркетолог Дмитро?

Тут теж все чисто, принаймні в його біографії та стосі рекомендаційних листів. "Фіолетова" Ельвіра Натанівна? Ну, навряд чи. Її Тихін навіть не "пробивав". Залишаються Марина та Жанна. По Марині звіт буде з дня на день, а от по Жанні глухо. В принципі, якщо піднапружитися, можна все знайти і по ній, проте Тихін уперто не хотів це робити. Чому він і сам не знав.

"А що, якщо Воровських правий, і ти на неї запав?" – цапнув за самолюбство підколодний внутрішній голос.

"Та ну тебе!" - відмахнувся Маєвський і поплентався до басейну. Хотілося хоч пару хвилин побути на самоті. З гостями чудово справлявся і Сашко, он, навіть Марину зміг зацікавити своїми жартами та сторічними анекдотами.

Біля басейну Тихін побачив Жанну. Виглядала вона якось дивно: очі нездорово блищали, говорила швидко і уривчасто, погляд блукав. Списавши все на коктейль та музику, Тихін не втримався і запитав, чому це дамочка приїхала одна.

І тут понеслось, вона почала скаржитися на те, що цей її Влад залишив її одну.

Ну треба ж, ще молодше б хлопця знайшла! - подумав про себе Тихін, і тільки на фразі про пологовий будинок раптом зрозумів, який він ідіот.

“Ото я дурень! Хлопець її син. Син, а не те, що ти подумав! - Тихін і сам здивувався божевільному коктейлю радості та сорому за ідіотську ситуацію. Але на тому "сюрпризи" не закінчились. Злегка похитуючись, Жанна раптом переклала тему на Марину, натякнувши, що нібито він, Тихін, "крутить з нею роман". Ну взагалі марення, теж собі вигадала!

Але не встиг Тихін приготувати дотепну відповідь, як нестерпна дамочка раптом оступилася, незграбно  змахнула руками і звалилася просто у відкритий басейн.

Від шоку Маєвському забило дух. Те, що відбувалося, здалося якимось безглуздим сном. У відблисках світломузики з вікна він побачив сповнений жаху погляд Жанни і, не роздумуючи ні секунди, кинувся за нею.