Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Холодна вода забила очі й ніс, ринула ніби в саму душу. До синього плаття Жанни залишалося зовсім небагато, але поки Тихін зміг схопити її мокре тіло і притиснути до себе, здавалося, минула вічність. Поки тяг її і себе, задубілий (не травень місяць на вулиці) до сходів, відчув, що Жанна не блефувала. Жах  був цілком щирим, це було зрозуміло з її шаленого стукоту серця і тремтіння.

Як вони вибралися, через адреналін Тихін вже й не пам'ятав. Знав лише, як в останній момент вирішив, що перед іншими в такому вигляді нізащо не з'явиться, і Жанну також не покаже. Благо поряд із будинком у Миколайовича був ще невеликий гараж. Туди він і поволок застиглу підопічну, що зовсім не чинила опір.

***

У маленькому гаражику він посадив жінку на стілець і почав стягувати з себе мокрий одяг. Залишившись в одних трусах, Маєвський зазначив, що Жанна не рушила з місця, тільки дивилася кудись повз нього відсутнім поглядом.

– Гей, тобі… вам… теж треба зняти одяг та висохнути. – м'яко торкнувся плеча, але реакції не було.

У невеликій шафці Тихін знайшов величезний халат Миколайовича і, справжній скарб зараз, маленький обігрівач.

Жанна так само не ворушилася.

– Ну ні, так не піде! - Маєвський, зрозумівши, що жінка досі шокована, обережно зняв з неї маленьке ажурне болеро.

Знову нуль емоцій.

Тихін опустився навколішки і стягнув одну туфельку (друга, напевно залишилася в басейні), взявся за панчохи. Коли ті, залишаючи мокрі плями, перемістилися на стільчик біля обігрівача, Маєвський видихнув і взявся за найскладніше - за сукню.

Коли блискавка на спині нарешті з'їхала вниз, Жанна слабо смикнулася, але продовжила сидіти, як і сиділа. Осмілівши, Тихін підняв краї сукні і зняв її через голову.

Жанна залишилася в одній білизні, а Тихонові, незважаючи на промоклий до нитки одяг на ньому, раптом стало спекотно. Це при тому, що білизна Жанни була досить скромною і закритою, хоч і дуже красивою.

“Та ну його! Не буду ж я з неї все знімати! – подумав Маєвський і почав укутувати Жанну халатом.

Хоч обігрівач і працював на всю, у гаражі було прохолодно. Жанна тепер уже не тремтіла всім тілом, а лише дрібно цокотіла зубами. І мовчала.

Не довго думаючи, Тихін підняв її майже в оберемок і потяг на невеликий диван у кутку.

“Та що з нею таке, так злякалася, чи що? Гаразд, потім спитаю.

Маєвський уклав Жанну на диван і почав укривати халатом. Сам він збирався пошукати щось для себе, але жінка раптом вчепилася в його руку і не відпускала.

Зрозумівши цей жест по-своєму, Маєвський ліг поряд і халатом Миколайовича вкрив уже й себе...

***

Любі читачі, вдячна вам за зірочки і підтримку книги! Будь ласка, натисніть "підписатись" на моїй сторіночці, це дасть вам змогу першими дізнаватись про мої новини і новинки)

Ваша Анна

***