Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

Ніка

Не те що питання Вовка поставило мене в глухий кут, але його я, чесно кажучи, не чекала. 

– Якби ти був у списку, то одне з двох: або зробив все, щоб мене звідси видворити, або ж, навпаки, був би дуже добрим до мене. А я поки не спостерігаю ні першого, ні другого. 

– Логіка працює, молодець! – Вовк знову поблажливо посміхнувся своєю кривуватою напівпосмішкою, яка злегка нагадувала такий собі оскал. Чи не за нього його прозвали Вовком? –  За це можеш ще парочку питань задати. – продовжив.  

– Як думаєш, чому він вбиває саме на території Вовків? 

– Гарне питання. Як ти там формулювала: одне з двох. Або він хоче, щоб думали на Вовків, або йому важливе саме це місце. Щось його з ним пов'язує, щось тут – як чортів магніт для нього! Чи хтось. 

– Тобто ти вважаєш, що треба шукати не “хто?”, а “чому саме тут?”

– Так. 

– Дякую, що поділився. Дуже слушна думка. Але знову без твоєї допомоги не справитись. Питання: “Що саме може його приваблювати?” я не задам. Якби ти знав – то сказав би. 

– Не забувай: що, або хто. 

– Звісно! "Хто" навіть пріоритетніше. 

– Приємно говорити з розумною людиною. 

– Це комплімент?

– Ні, просто себе в дзеркалі побачив. – цього разу Вовк усміхнувся вже відкрито, дістав пачку цигарок. – Чи ти не проти не питаю. – клацнув запальничкою. 

– На здоров'я! – посміхнулась у відповідь. – Допоможеш мені швидше звузити мій список? 

– В тебе хвилин 10. Довше – народ почне мене шукати. 

– Гаразд. Я поки знайома лиш з кількома людьми з клубу. Розкажеш про них? 

– Давай. 

– Рік і Нессі? 

– Ріка можеш викреслювати. Він мухи не образить. А от його Нессі… 

– Ти теж про неї думав? – атмосфера кімнати враз якогось згустилась, сповнилась напруги та очікування. 

– Вона підходить під типаж. Ідеально підходить… Я вже сказав про це Ріку, хоча він і сам в курсі. Стереже її. Але від таких, як той кого ми шукаємо, не вберегти. Ти ж це теж знаєш, так? – пильно подивився в очі, – Я навів довідки по всіх своїх каналах. Але в її колі підозрілим був тільки колишній. Довелось навіть з ним поговорити-по чоловічому, провести власне розслідування. Він – нікчема, нічого особливого. Хижака в ньому я не бачу. 

– Поділишся його даними?

– Без проблем. Тільки то марна трата часу. 

– І крім нього нічого? 

– Повний нуль. 

– Я перевірю ще раз. А як щодо Грому? Чи Гріма? 

– О, ну його б можна було підозрювати, якби він не був так зайнятий! – засміявся Вовк. – І мотив є – позбавлятись від надокучливих подружок. Ти ж зараз розумієш, що це жарт? – наче згадавши про мене, спитав. 

– Нуу, настільки може розуміти “не-декорація”. 

– Це всі, з ким ти спілкувалась? 

– Киця і проспект. 

– Ну Кицю відразу виключимо. В неї недостатньо фізичних сил і байк-одиночка. 

– А проспект? 

– Він сам не знає, чого хоче. То рветься в клуб, то на півдорозі “зависає”. Я його повністю не розкусив по одній причині – там нема чого кусати. 

– А Ед? – отепер тиша стала такою осяжною і важкою, що її, здавалось, можна різати ножем. Я навіть почула, як шипить набивка сигарети при затяжці. 

– А про нього я говорити не хочу! – Вовк різко встав. – Йду до гостей. А ти тримайся наших і не світись більше!