Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Не вкраде, а просто відразу з'їсть! - хихикнув Спритний. - Ось так от - гам! - він зобразив руками зубасту пащу, намагаючись нею "проковтнути" Малого. Той радісно завищав і кинувся навтьоки, а "страшний дракон" кинувся навздогін.

Я придушив полегшене зітхання, радіючи, що ця тема закінчилася і я залишився разом із мовчазним Горішком. Надалі треба бути обережнішим. Якщо літати, то якомога далі від міста, та не гарчати голосно ночами, хоча дуже хочеться.

Нашій компанії набридла безцільна прогулянка і ми вирішили навідатися на ринок. Свиснути чогось смачного, а може знайти момент, щоб у когось зрізати гаманець. Малий зажадав груші і я пішов разом із ним відвертати увагу торговки, тоді як Спритний набивав кишені фруктами, а Горішок стояв на сторожі.

Наситившись солодкими фруктами та вимазавшись у його соку, ми попрямували до порту. Ситі й задоволені життям ми сиділи на причалі, розглядаючи кораблі, попутно витираючи руки об штани, від чого вони стали ще бруднішими. Мою увагу привернув невеликий двощогловий вітрильник. Він був гарний і явно належав якомусь багатієві. Судно стояло тут близько тижня, але тільки зараз була сонячна погода, що давала можливість роздивитися кораблик у всій красі. Химерне різьблення по всьому борту, вичищені до блиску металеві кріплення, а також носова прикраса у вигляді вишкіреної голови дракона.

Та що ж за день сьогодні такий? Знову дракон!

Потім я побачив, як до цього кораблика підійшов добре вдягнений парубок, до нього з палуби спустився бородатий корабельник. Вони про щось коротко переговорили й парубок пішов геть.

- Хлопці, є справа! - підхоплюючись на ноги, оголосив я.

- Здорово! - захопився Малий.

- Хто? - уточнив Спритний.

Горішок просто піднявся і запитально подивився на мене.

- Он той хлопець, у чорному каптані зі сріблястим оздобленням, - пояснив я, киваючи в бік цілі.

- Ого! - захопився Спритний. - Сподіваюся, цей багатій ще не встиг розтратити своє золото?

- Зараз перевіримо, - сказав я, і неспішно рушив уперед.

Хлопці вміло розосередилися на всі боки, щоб ми не йшли натовпом, але бачили одне одного. На щастя, багатенький хлопець обрав дорогу через ринок. Народу сьогодні було вдосталь, що допомогло підійти до цілі непоміченим. Я озирнувся, перевіряючи, чи немає поблизу вартових. Мої напарники зробили те саме. Давши схвальний сигнал, ми почали діяти.

Горішок, як завжди, страхував нас. Якщо десь з'явиться варта, він одразу ж подасть сигнал характерним свистом. Малий і Спритний зайшли спереду, щоб за потреби привернути увагу на себе, зобразивши жебраків та голосно і нахабно почати просити гроші у перехожих або почати бійку між собою. Я ж потихеньку підходив ззаду, ховаючи в рукаві ніж із гострим лезом.

Несподівано мене охопило легке хвилювання. Дивно, адже я вже робив це багато разів, а тут раптом так, навіть руки трохи трясуться. Немов щось усередині мене не хоче, щоб я крав у цієї людини. Струснувши головою, я викинув усі сторонні думки, зібрався і кількома влучними рухами зрізав шкіряний шнурок, що утримував на поясі гаманець із грошима. Обережно, щоб не задзвеніли монетки, сховав його за пазуху і як ні в чому не бувало пройшов далі, обганяючи вже обкраденого парубка.

Хлопці зрозуміли, що все пройшло успішно і поспішили покинути ринок. Кожен ішов своєю дорогою, щоб не викликати підозр і не зловити хвіст. Потім ми просто зустрінемося в гільдії та поділимо здобич, звісно відрахувавши Кейсу належну частину.

Я спокійно йшов провулками, петляючи вузькими вуличками. Хотілося ще трохи насолодитися цією чудовою погодою. Упевнений, хлопці зараз теж не особливо поспішають у гільдію. Куртку приємно відтягував важкий гаманець, тож навіщо поспішати, якщо справу зроблено чисто і за тобою ніхто не женеться.

Раптом, ні з того ні з сього мене стало хилити в сон. Так різко, що я мало не впав на місці, добре, що встиг притриматися за стіну. Трухнувши головою, я начебто зумів повернути ясність своїй голові, але ненадовго. Зробивши всього два кроки, я знову схопився за стіну, а потім і зовсім сповз по ній на землю. Я боровся зі сном як міг, абсолютно не розуміючи, що зі мною відбувається. Сили, немов вода, витікали з мого тіла і я став втрачати свідомість.

Останнє, що запам'яталося, так це те, що я повністю повалився на землю, а перед моїми очима постав той самий хлопець, якого я пограбував. Його задоволена посмішка розпливлася перед очима і я остаточно відключився.