Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Що… Як…

— Викликайте швидку! — вже хрипіла дівчина.

— Дзвоню! — вигукнула Жанна, набираючи 103.

— Артуре, тримайся. Не залишай мене, будь ласка, ти мене чуєш?... — сльози текли з її очей, заливаючи його сорочку. Підскочив батько Жанни, принісши пакет з оклюзійною пов'язкою, що валявся у нього без діла в гаражі — колись Сергій привіз і лишив. Вже й прострочена, але краще така, ніж ніякої... Він задер закривавлену сорочку, протер шкіру і заклеїв вихідний отвір зліва — дуже широкий і рваний. Повернув Артура на бік і зробив те ж саме на спині. Вхідний отвір менший, з рівними краями, трохи лівіше від хребта... пощастило.

— Стріляли десь звідти, — вказав чоловік у бік.

Артем поглянув у вказаний напрямок і зі злом стис зуби — в тому напрямку був будинок Гори.