Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

- Продовжувати, чи тобі не подобається?

- Можна трохи легше?

- Можна, вибач.

Він продовжував, але не з такою силою, тепер відчуття прийшли в дивні поколювання, вздовж рук, але коли він закінчив, це дійсно був витвір мистецтва. там було багато вузлів, притому не таких простих, які ми часто використовуємо, а якась модифікація морських вузлів чи щось таке.. Важко сказати оскільки, я нічого не бачила, але мені сподобалося, коли я намагалась порухатися, чи якось підняти руку, мені це не вдавалося, канати впивалися в шкіру і через незвичну позицію, боліли мʼязи.

Я піднялася і повернулася до Райана, він не відводив від мене погляд.

- І як тобі?

- Дивно, незручно, але мені подобається. - я майже видихнула ці слова в його вуста.

Райан дивився на мої гуди як на центр його насолоди, наче це заборонений плід, якого не можна торкнутися та насолодитися. Я поцілувала його, невпевненим легким поцілунком.

- Нам не варто... цього робити..

- Так, ти правий, вибач.

- Я хочу, щоб ти мене навчив, і спробувати на тобі..

Він розв'язав мене, обережно та повільно. Я очікувала, що в мене нічого не вийде після того, що робив Райан. Спочатку він мені розказав, я потрібно тримати руки, в яких позиціях це легше і зручніше робити, в інших важче. Потім він розказав мені що символізує зв'язування, для нього це було символом довіри, та відкритості, людина яку він зв'язує приймає всі ризики, розуміє що відбувається і хоче цього.

- А ти хочеш .., щоб я тебе звʼязала?

- В навчальних цілях, так.

- Ти мені довіряєш?

- Наскільки це можливо на даному етапі.

- Добре, по всіх питаннях прошлись почнімо. Витягни руки перед собою.

Він зробив , що я просила, і розказував в якому напрямку треба тепер рухати канат, щоб вийшов вузол. вдалося правильно далеко не одразу, але Райан був досить терплячим.

- Затягувати сильніше?

- Можеш спробувати.

Я не хотіла тиснути сильно, але коли в мене виходило я зрозуміла, що якщо не затягувати, триматися не буде, тож тепер я докладала більших зусиль.

- Ммм — прошипів Райан.

- Боляче?

- В тебе добре виходить.

Я зашарілася та посміхнулася, я подивилася в його очі , в яких не відображався біль, а навпаки, якась турбота та невинність. Поки я дивилася на Райана, він звільнив руки від того що я зробила.

Райан запропонував ще випити, але мені потрібно було до дому. Завтра треба було на роботу, але ми домовилися зустрітися в четвер ввечері, на справжній сесії. 

В мене перехопило подих і я поїхала до дому в очікуванні наступної зустрічі.