Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

390
0
20.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохана злюка. Попелюшка 2" автора Лада Астра. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 63
Перейти на сторінку:

- Тому що, Ангеліна, це нікому не треба. Зазвичай вельможні особи не бачать далі свого благородного носа, - і пальцем мене по носу тиць, - вони закостеніли в своїх традиціях, звичаях і обов'язках, що передаються з покоління в покоління. Вони дивляться тільки вперед і бачать рівно те, що знаходиться на рівні їх очей. От скажи мені, хіба це достойно, спускатись на рівень якогось там  гончара? 

- Ну попелюшку ж помітили, - не змогла змовчати я

- Помітили, тільки після того, як над нею почаклувала її хрещена-фея. Тільки на балу і при повному параді. Рідкісне явище, я тобі скажу. 

- Можливо і так. Але чому ви вирішили що він відкриється нам.? 

- Я не знаю напевно, але ж ми зробимо все можливе щоб він відкрився. Правда ж, моя старанна помічниця? - весело сказав він і щипнув мене за щоку. Та що ж це таке.

- Принце, я скоро випаду з карети! - ну не витримала я такого натиску.

- А? Вибач, я й не помітив як присунувся до тебе, - якось винувато сказав він і таки відсів на інший бік. 

     Всю подальшу дорогу ми домовлялись про те, як будемо діяти на місці. Тому, час минув не помітно. А коли екіпаж зупинився біля перекособоченого двоповерхового будиночка, я подумала про те, що це точно дурна затія. Та було пізно відступати. Принц вискочив першим і з  хитрою посмішкою подав мені руку. Прийшлося спускатись.                Звісно ж нас тут ніхто не чекав. І я вже встигла зрадіти, що ніхто нам не відкриє і ми спокійнісінько повернемося в замок (бо тільки зараз мене чомусь осінило, що якщо з принцом щось трапиться, то відповідати то буду я. Якщо ще сама буду жива) але ні, після десятого наполегливого стуку двері, з характерним скрипом старої рухляді, відчинились і до нас вийшов, такий же старий як ті двері, дідок. Уважно роздивився нас у свій моноколь і нічого не кажучи пішов всередину. Ми переглянулись.

- Доброго дня!- крикнула я йому в спину, - ми можемо увійти?

- Можете входити а можете не входити, то ваша справа, - проскрипіли нам десь з темноти. 

      Принц одразу сунувся першим, а я інстиктивно схватила його за руку. Я навіть не знаю за кого я тоді злякалася більше, але руку не відпустила, так ми і пройшли в дуже дивний будиночок. Там було темно і сиро, пахло старим лахмідтям. 

- Якщо на навчання, то спускайтеся у підвал. Якщо ні, то провалюйте. Товар закінчився, продавати нічого, - пробурчав собі під носа дід, одягаючи фартух. Він навіть і не дивився в нашу сторону, займався своїми справами, наче нас тут і немає. До чого ж він дивний. Я стиснула руку принца, той віповів мені таким самим стисканням. Все йшло зовсім не по плану. 

- Ми на навчання, пане. Куди нам треба йти? - подав голос принц. Я ж дивилася на нього великими очима і німим запитанням на обличчі. Принц лиш підморгнув, посміхаючись. 

- Звіть мене дід Петро і йдіть за мною,- він не говорив а от саме бурчав під носа.

      Ми спустились до підвалу. Він був досить великий за розміром, але з низькою стелею. Там стояли два гончарні станки, заготовлена глина, там же була й піч а також полиці заставленні посудом різної форми. 

- Брак, - буркнув дід на наші погляди на полиці.

- А навіщо зберігаєте? - одразу запитала я

- Багато будеш базікати, опинишся за дверима, - відповіли мені.

     Веселий дідок, нічого не скажеш. І як я маю випитати в нього секрети тих горщиків?

    Принц з ентузіазмом вмостився за станок і мені не лишалося нічого іншого, як слідувати його прикладу. 

1 ... 21 22 23 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"