Читати книгу - "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях"

— Якщо ви посадите мене на лаву запасних, я зрозумію вас, тренере.

«Що ж, якщо ти хочеш бути саме там, тоді там і сидітимеш», — подумки вирішуєте ви.

Практицизм водночас знизує плечима й киває головою:

— У нас є всі шанси. Будь-що може статися.

Любов підносить руку.

— Послухайте, ви всі просто надзвичайні! Я вірю в кожного з вас!

Ура!

Час сказати правду, тренере. Час узяти ініціативу у свої руки, а не намагатися всім догодити. Не можна дозволити Страхові знову заволодіти розмовою. Та й Хвилювання своїм ходінням уже діє на нерви, усіх відволікає. Ось як усе має бути:

— Я погоджуюсь із тим, що сказала Любов. Ви всі надзвичайні. Ми битимемося. Ентузіазме, ти граєш на передній лінії, Впевненість і Прагматизм прикривають тебе. Синдроме Покинутості, твоя робота — довіряти своїм інстинктам. Ти зрозумієш, коли треба віддати пас; ми в тебе віримо. Хвилювання, будь насторожі, нам у команді такий гравець потрібен. Тримайся Впевненості. Важливо, аби ви залишались у грі — не припиняйте грати.

Страху, дякую, що дбаєш про нас. Так, ми можемо програти, це ймовірно. Ризик є. Та в будь-якому разі ми колись переможемо, бо ми — чемпіони. Ти виконав свою роботу, твоє місце в цій грі — на лаві запасних.

Коли ви сприймаєте страх просто як емоцію, таку саму, як усі інші, ви бачите всю картину чіткіше. Страх не кращий і навіть не гірший. Це лише емоція, і вам обирати — зосереджуватися на ньому чи ні.

Але страх — тип наполегливий. Приділяйте йому увагу, та в будь-якому разі…

Не робіть того, що наказує вам робити страх

Буддистська монахиня Пема Чодрон[62] розповідає притчу про молоду жінку-воїна, якій її вчитель наказав стати до відкритого бою зі Страхом. Зрозуміло, вона дуже боялася, що Страх розгнівається. Перед битвою вона шанобливо запитала у Страху, чи можна їй зі­йтися з ним у двобої. Цей момент дуже важливий. Якщо ми ставимося до Страху вороже («Якого біса ти хочеш?») чи з удаваною бравадою («Я тебе не боюсь!»), ми слабшаємо, ще навіть не вийшовши на ринг. Страх має зуби і, як будь-який супротивник, здатний дати вам копняка, Страх заслуговує на повагу. Ворожість висмоктує енергію. Сконцентруйтеся. Зберігайте внутрішню цілісність — це ваше головне джерело сили.

Потім жінці-воїну стало-таки розуму поцікавитись у Страху: «Як мені тебе перемогти?» Блискуча стратегія. У будь-якій ситуації — коли вам необхідно отримати іпотечний кредит або роботу, коли ви намагаєтеся втримати кохання всього життя — просто подивіться в очі страху і запитайте: «Що для цього треба?» Уже сама ваша відважна щирість і прямота сприяє виділенню корисних для вас ендорфінів. Тепер у вас є всі шанси на перемогу.

Страх відповів: «Моя зброя — говорити швидко і триматися впритул до обличчя. Тоді ти повністю втрачаєш самовладання й робиш усе, що я кажу. Якщо ж ти не виконуєш моїх вказівок, я не маю ніякої сили. Ти можеш слухати мене, можеш мене поважати. Ти можеш навіть погодитися з тим, що я кажу. Але коли ти не підкоряєшся моїм наказам, я не маю ніякої сили».

Ви можете слухати, що каже Страх… Ви можете обміркувати поради друзів. Відчути, як пітніють долоні й перевертається все всередині.

Та якщо ви не зробите того, що наказує вам Страх… Ви зробите по-своєму й висловите свою думку, підпишете угоду, купите, продасте, перестрибнете.

Ви можете поважати Страх… Ви можете дізнатися факти, вивчити правила, згадати історію.

Та якщо ви не зробите того, що наказує вам Страх… Ви можете попросити зробити для вас виняток. Ви можете проігнорувати статистику. Ви можете повільно посуватися вперед.

Ви можете навіть погодитися з тим, що каже Страх… Ви можете повірити в те, що, як би ви не мінялися, ваші стосунки, мабуть, приречені.

Та якщо ви не зробите того, що наказує вам Страх… Ви можете повернутися до кохання — відважнішими, вразливішими та правдивішими.

Страх накаже вам зіщулитися — випростайтеся.

Страх накаже вам іти напролом — відступіть і зачекайте.

Страх накаже вам не розхитувати човен — пірніть у воду.

Страх перед критикою

Критика — це те, чого можна легко уникнути, якщо нічого не казати, нічого не робити й бути нічим.

Аристотель

Кажуть, людей найбільше лякає смерть, а другий пі­сля неї страх — страх публічного виступу. У кутках і закуточках багатьох наших страхів (за винятком страху перед висотою і павуками) ховається всюдисущий страх потрапити під критику. Саме тому ми не розкриваємо рота, втрачаємо сон, а деякі з нас помирають, так і не випустивши на волю пісню, що живе в їхньому серці.

Коли ви займаєтеся будь-якою публічною діяльністю, що потребує певної сміливості чи навіть відчайдушності, критики вам не уникнути. Іноді вона нищівна, іноді здатна підштовхнути вперед, і завжди — неминуча.

P. S. ВИ НЕ ПОМРЕТЕ

Ось вам люта правда. Якщо ви збанкрутуєте — не біда. Якщо втратите роботу, кохання, дім — не біда. Якщо співатимете й не потрапите в ноти, програєте змагання, якщо вас покине кохана людина чи вас звільнять… Це не вб’є вас. Запитайте в кого завгодно, хто пройшов через це.

Колись-таки ви поведетеся як нікчемний невдаха, і критика не забариться. Виявите пихатість, необачність, марнотратність, недбалість. Візьміть будь-яку нещодавню ситуацію, від згадки про яку ви досі здригаєтеся. Ви напевне отримали відчутний удар у відповідь.

Ми не завжди обов’язково «заслуговуємо» на критику, коли не виправдовуємо надій, що на нас покладають. Але за правилами гри, в якій ми беремо участь, ми неодмінно наштовхнемося на критику. Керівні посади, політика, мистецтво, шоу-бізнес, активна громадська позиція — у всіх сферах, де вам доводиться висловлювати свою думку, де ваші дії стають відомими широкому загалу, ви неминуче перетворюєтеся на об’єкт для критики.

Часом вас ображають несправедливо. Ви взагалі не заслуговуєте на ту критику. У таких випадках ви почуваєтеся спантеличеними й розлюченими.

Незалежно від того, хто вас критикує і з якої причини, ви отримуєте нагоду вдосконалити мистецтво гідно тримати удар. Це може бути серйозним випробуванням для вашого характеру. Або закликом проявити свої найліпші якості. Хай там як, треба правильно відреагувати. Ось кілька підказок, якими ви можете скористатись у безлічі неприємних ситуацій.

Дихайте. Опинившись під шквалом критики, ваше первісне єство намагається змусити вас стиснути кулаки й загарчати. Одна справа, що це виглядає вкрай непривабливо. Та головне, що ви втрачаєте здатність ясно мислити, спрямовуючи всю свою енергію в напруження та гнів. Хоч це і проти природних інстинктів, але ви повинні глибоко й спокійно вдихнути, щоб увесь біль зібрався, а потім вийшов назовні, а мозок насичився киснем. Ви зазнаєте меншої шкоди, коли не напружуєтеся в очікуванні удару. Недарма боксери, які не мають можливості уникнути удару, приймають його і водночас відхиляються чи відскакують, тим послаблюючи його силу. Це називається «гнучкою реакцією».

Визнайте, що критика завдає страждань. «Бр-р-р! Таке неприємно чути. Та я готова». Чесність у відповідь на критику — великий компенсатор і показник зрілості, навіть якщо вам доведеться прикидатись, а потім ревма ревіти, заховавшись у машині.

ЧАСТО ЛІПШЕ ЗА ВСЕ ЗРОБИТИ ПРОТИЛЕЖНЕ ТОМУ, ЩО НАКАЗУЄ ВАМ СТРАХ.

Не реагуйте махом. Іноді краще просто послухати та стримано сказати: «Я тебе почула. Дозволь мені обміркувати твої слова. Повернімося до цієї розмови завтра». Більшість із нас звикла