Читати книгу - "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях"

Поверніться до цього питання. Не бійтеся порушити його знову, навіть коли тему вже закрито. «Я ретельно обміркувала ваші слова й хочу довести до вашого відома, що… ви справжній йолоп». (Я жартую!) Річ у тім, що ліпше одразу розсіяти всі непорозуміння, ніж ховати свої почуття.

Виявіть співчуття до того, хто вас критикує. Це вимагає певного просвітлення на рівні Будди та трохи старомодної об’єктивності. Спробуйте зрозуміти стан іншої людини. Для більшості з нас не так і легко відкрито виступити з критичними зауваженнями на чиюсь адресу. Це вчинок із категорії «Мені болітиме не менше, ніж може боліти вам». Є всі підстави вважати, що ваш критик довго мучився, розмірковуючи над тим, як краще донести до вас свою оцінку.

Зважте на джерело критики. Як казав Ральф Волдо Емерсон, досягти успіху — значить «заслужити високу оцінку чесних критиків». Тому перш за все ви маєте взяти до уваги особу того, хто вас критикує, та його мотиви. Якщо ви відчуваєте, що вас критикують неправильно, ви маєте чітко викласти свою думку. Це незручна ситуація, бо ваш хід може бути розтлумачений як самозахист. У такому разі зберіться з думками та наведіть контраргументи, які віддають шану вашим сильним якостям («Я щедро дарувала… Я піднімала дух… Я створила нові можливості…») та описують труднощі, з якими ви зіштовхнулися («Мені бракувало підтримки… Цього сезону моральний дух був не на висоті… У моєму розпорядженні було недостатньо коштів…»).

Змиріться з тим, що критика породжує конфлікт. Не має значення — спростували ви її за кілька хвилин, зустріли зі щирою вдячністю чи долали її наслідки не один місяць, — критика має протиборчий характер і часто породжує суперечки. Марта Бек[63], улюблений лайф-коуч Опри Вінфрі, розвіює будь-які ілюзії щодо намагання підсолодити пілюлю: «Сама природа конфлікту передбачає неможливість одночасно встановлювати межу і перейматися почуттями іншої людини». Неможливо відстоювати власну думку й у той самий час підтримувати людину, яка має протилежні погляди. Зрозуміло, що ви не погодитесь із критикою — інакше ви б її не вивчали, не давали б їй оцінку, не шукали би в ній раціо­нальне зерно, не відхиляли б її. Відбивати напад буває дуже неприємно. На інше не сподівайтесь. І…

Не терпіть дурниць. Іноді доводиться грати жорстко. Якось менеджер із роздрібної торгівлі склав украй негативний звіт про результативність моєї роботи. Я одразу взяла слухавку й зателефонувала шефові. «Я за жодних умов не підпишу цей звіт і за жодних умов не звільнюся. Здається, в неї клепки в голові не вистачає». Моє серце шалено калатало, коли я набирала номер, але я знала, що мушу це зробити. Як потім з’ясувалося, на те, що «менеджер несповна розуму», поскаржилася не одна я. Невдовзі вона пішла. Вгадайте, хто отримав підвищення?

Знайте свої права. Іноді доводиться зважати на певні юридичні формальності. Ваша робота може висіти на волосині. Якщо ви скажете щось під впливом моменту, не подумавши, це може закінчитися звільненням. У такому випадку вам необхідно знати свої законні та моральні права. Можливо, роботодавці повинні попередити вас про звільнення в письмовій формі тощо. До того ж ви маєте право на шанобливе ставлення незалежно від того, як ви там напартачили. Критикувати людину, не зважаючи на її почуття, просто безвідповідально й огидно. Проте тактовні та доброзичливі критичні зауваження звучать переконливо й мають велике значення.

Доведіть справу до кінця. Якщо від вас вимагають змінитися на краще, то попросіть уточнити й конкретизувати ці вимоги, надати критерії. Ви не можете брати участь у забігу, коли не знаєте, як далеко до фінішної лінії.

Будьте вдячні. Неважливо, справедливо вас критикують чи ні, будьте вдячні. «Дякую, що сказали», «Дякую, що порушили це питання», «Дякую, що зв’язалися». Згодні ви чи ні, та це можливість чогось навчитись, і ви маєте будити вдячними за неї.

Будьте ласкавішими до себе. Прикладіть лід до свого забитого его та замовте їжу, що розрадить вас і зніме стрес. Дозвольте собі похандрити кілька хвилин чи скільки вам треба, аби випити філіжанку капучино. Завтра буде інший день, і ви будете до нього готові.

СКЛАДНИКИ СТРАХУ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Якщо ви зродите те, що міститься всередині вас, те, що ви зродите, врятує вас. Якщо ви не зродите те, що міститься всередині вас, те, що ви не зродите, знищить вас.

Апостол Фома

З’ясувавши, що вас лякає, ви можете миттєво видалити зривник із бомби хвилювання та зупинити цокання годинникового механізму. Саме так ви звільнитеся від страху — зазнати банкрутства, не реалізувати свій потенціал, зіпсувати репутацію, залишитися старою дівою, все втратити, почути ймовірно смертельний діагноз. А потім (бо ми ж не можемо на цьому зупинитися) ви застосуєте до нього елементарний аналіз. Можливо, врешті-решт вам уже нічого буде боятися.

Це неймовірно проста й потужна вправа, яку я взяла з «діамантового підходу» — філософії самореалізації, розробленої А. Х. Алмаасом (чудовим вступом до величезного доробку духовного вчителя є його книжка «Теперішнє, що розгортається зараз»)[64]. Я з повагою називаю це дізнанням «А чому?».

Подумайте про щось, чого ви боїтеся. Згадали? Тепер запитайте себе: «Чому я боюся?» Дайте відповідь. Запитайте знову. «А чому?» Знову дайте відповідь — вона може бути та сама чи ні. Врешті-решт вам таки вдасться зрушити з місця і знайти для себе іншу відповідь. Продовжуйте повторювати запитання «А чому?» та відповідати на нього. Дивовижно, куди можна дістатися за допомогою простого повторювання, копаючи вглиб, усе ближче до джерела свого страху.

«Чого ти боїшся?» — «Я боюсь, що мене звільнять».

«Чому ти боїшся, що тебе звільнять» — «Тому що гроші — це добробут».

«Чому ти боїшся, що тебе звільнять?» — «Тому що в нашій професії жорстка конкуренція».

«Чому ти боїшся, що тебе звільнять?» — «Тому що це принизливо».

«Чому ти боїшся, що тебе звільнять?» — «Тому що мій тато матиме ще одну причину вважати, що я ніколи нічого не досягну».

«Чому ти боїшся, що тебе звільнять?» — «Тому що я ніколи не отримаю батьківської любові, про яку мрію».

Еврика!

Ця вправа буде ще ефективнішою, якщо виконувати її разом із людиною, якій ви довіряєте. Коли вона продовжуватиме запитувати вас «А чому?», вам інколи доведеться стримувати себе, щоб не закричати: «Припини допитувати мене!» Уникайте грубості. Її у вправі не передбачено. Не зважайте на роздратування та власні емоції, і вам вдасться зняти зі страху покрови й дістатися світла осяяння.

Як ви почуваєтеся, збагнувши причини своїх страхів?

обізнаний зціленняосяянняозброєний перспективаоб’єднáння мудрість

Зустріч 8. Невдача, що тішить

Утрати не є катастрофами, якщо вони привчають серце й душу до природного циклу руйнування і зцілення. Знаєте, що є справжньою катастрофою? Втрата самих серця й душі. Якщо ви зрадили собі, намагаючись зберегти когось чи щось, більше ніколи так не робіть. Живіть у правді, хоч якими будуть при