Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

- Нічого протизаконного, - наздогнав біля дверей спокійний голос, з нотками легкого глузування. Чи то мені лише здалося? - Зате у тебе з'явиться можливість знатно насолити одному багатенькому і не чистому на руку ліерду!

Завмерла! Перед очі випливла картинка: самовпевнені, пісні міни на обличчях найбагатших родів країни. Вони байдуже проводжають мене на вірну смерть, не відчуваючи при цьому жодного докору загрублої совісті. Міцно стиснула кулаки!

- Навіщо мені солити шановним ліердам?

Джо різко видихнув, явно не задоволений затримкою, проте наполягати не став. Він взагалі намагається не втручатися у мої справи без нагальної потреби.

- Тому, що всі вони однакові, - задоволений ефектом, розслабився співрозмовник. – Думають, що їхні інтереси значно важливіші за життя звичайних людей. А ти, як я розумію, тепер така ж звичайна, як і всі ми!

- І все? - склала руки на грудях, не збираючись рухатися з місця, поки не почую справжньої причини. Вибльовувати із себе пафосну нісенітницю і я добре вмію!

- А ще за своє довге життя ця «поважна» людина накрала стільки грошей, що змогла собі дозволити купити одну дуже необхідну мені річ…

- Я не буду нікого грабувати заради якоїсь дрібнички! - випалила, збираючись тієї ж миті піти, голосно грюкнувши дверима.

- Ця «дрібничка», як ти висловилася, здатна в одну мить занапастити весь мій квартал! - рикнув чоловік, схоплюючись на ноги і, наче скеля, нависаючи над письмовим столом. Його очі метали блискавки! Тільки спрямовані вони були не на мене… Цікаво! - Є відомості, що саме це найближчим часом загрожує моїм людям!

- Не вірю! - Вирвалося несвідомо. - Та... Тобто, король нізащо б такого не допустив!

- Король сидить у своєму палаці, в іншому кінці королівства, і згадує про Евандер, тільки коли йому потрібен корабель! – гіркота в голосі зрілого сильного чоловіка здивувала, тим не менш, легко підкуповуючи. - Він нічого не дізнається... якщо йому не скажуть. А тут усі мовчатимуть, бо інакше не привчені…

- Навіщо їм це? - рішення прийняте, проте я повинна виключити навіть найменші сумніви, інакше не зможу довіритися!

- Хто його знає? - знизав плечима бандит, важко опускаючись у крісло. – Побудують курорт чи розширять порт… У будь-якому разі, нас усіх уб'ють, не зважаючи ні на вік, ні на здібності…

Вибач, Джо, та, здається, я знову вляпалася в небезпечну історію! Сподіваюся, ти й цього разу мене не покинеш!

- Майя! - простягла руку для потиску голові Темного кварталу. У жовтих очах так і читалася недовіра. Що ж, взаємно!

- Білл! - усміхнувся чоловік, стискаючи мою кисть в сталевому захваті.

Відчуваю, буде весело!

Друзі, дякую, що підтримуєте нас із Майєю своїми вподобайками! Залишайте коментарі, буду із задоволенням їх читати. )))

P.S. Незабаром вийде цикл оповідок «Міфи серед нас». Сподіваюся на ваші схвальні відгуки!

Приємного читання!

З повагою, Автор!