Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Воїн-5. Місто мертвих" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 52
Перейти на сторінку:

Я глянув на товаришів. Тінь знизав плечима. Ти командир — тобі й вирішувати. Тім просто кивнув. Мовляв, розповідай. Гном має рацію, якщо йдемо разом — то секретів один від одного не повинно бути.

— От ти й пояснюй, — переадресував я магу запитання. — Заодно і ми з Тінню ще раз послухаємо. Бо бачити, як закляття працює, бачили, але зрозуміти в чому суть — не змогли.

— Добре… — не став відмовлятися Тім Подорожник. — Поясню… Але, може, ми й справді підемо помаленьку? Чого стирчати тут, як опудало городнє? Та й троль ось-ось прокинеться, їсти захоче. Взагалі з місця не зрушимо. А пояснювати докладно, щоб усі зрозуміли — справа не швидка.

— Можна, — погодився Захірд. — Ходімо. Але як раптом що, то мені й повернутися не ліньки.

— Не хвилюйся, друже, — ляснув я по плечу бородача. — Більше жодних таємниць. Інакше, яка ж ми команда? — потім штовхнув чоботом троля, що й далі похропував. — Підйом, Хазяїне. Час веселитися.

— Веселитися добре… — розплющив очі троль. — Кидати каміння? Куди?

— Йди за нами, Тінь тобі ціль вкаже. Треба ж нам чимось пообідати чи хоча б повечеряти.

— Їжа добре… — погодився троль. — Хазяїн любить їсти.

— Ну, коли всі готові, то слухайте… — хмикнув Тім. — Тримайтеся поряд, щоб не кричати…

Помовчав трохи, мабуть, вирішуючи з чого почати і почав розповідати:

— Заклинання, яке мені вдалося знайти, лежить майже на межі некромантії. Але, є різниця ... Як ви, напевно знаєте, некромант може підняти не всіх мерців, а тільки тих, хто помер насильницькою смертю. Небіжчики, що померли самі і були поховані згідно з ритуалами, — йому непідвладні.

Я, природно, чув про це вперше, але Тінь та Захірд відповідно кивнули. Мовляв, так знаємо.

— А тепер згадайте, куди ми йдемо, — продовжив Тім Подорожник. — Долина Смерті — це величезне місто, мешканці якого загинули від виверження вулканів. Тобто насильницькою смертю. Тисячі і тисячі мерців, похованих живцем. Для некроманта краще і не придумати. Всі в його владі... Мабуть, це і стало причиною загибелі тих чотирьох загонів, що ходили туди... До речі, тепер і вони самі стали здобиччю некроманта, так що ми цілком можемо з ними там зустрітися... Тільки тепер вони битимуться на боці темного мага …

— На жаль, ти маєш рацію, — підтримав Тіма гном. — Старійшина говорив про те саме. Але я поки ні слова не почув про ваш секрет.

— Та немає ніякого секрету, — маг знизав плечима. — Я всього лише поєднав два різні закляття… Загалом це майже те саме, що й робить некромант, з невеликою, але дуже істотною поправкою. Я піднімаю з могил не всіх небіжчиків, а лише тих, чиї душі обтяжені важким гріхом і перед смертю не встигли покаятися. Душам решти, зокрема, хоч і померлим не з власної волі, але безгрішним — моє закляття, допомагає очиститися від тягаря і піти в кращий світ. Розумієте?

— Не зовсім, — похитав головою Захірд.

— Ну, як же… — смикнув плечем маг. — Якщо в Долині Смерті скаже заклинання некромант, то з могил підніметься майже все місто. Окрім дітей та найбезгрішніших. Адже вони загинули насильно. А якщо промовити моє заклинання, то душі більшості очистяться і вознесуться... А нам залишиться впоратися тільки зі жменею найзапекліших грішників. А це, погодьтеся, зовсім не те, що воювати з тисячами.

— Ага, — вигукнув Тінь. — Тепер зрозуміло, що то за хмаринки піднімалися над могилами. То були душі померлих?

— Так… Саме так і трапляється. З кількох десятків могил ми отримали лише одного запеклого грішника. Ось приблизно так само має бути й у Долині.

— Гарна задумка, — почухав підборіддя Захірд. — Але навіть за таких співвідношень ти піднімеш не одного, а сотню мерців.

— Так… — погодився Тім. — Якщо стати посеред центральної площі і вимовити заклинання, тоді й справді доведеться битися з сотнями. Але моє заклинання добре ще тим, що має обмежений радіус дії. Приблизно метрів п'ятдесят. Тому нам не доведеться воювати одразу з покійниками з усього міста, а лише з невеликою частиною. Все просто... Підійдемо до Долини, я застосую заклик і очищення... Отримаємо з десяток ворогів. Розберемося з ними… думаю, для троля це не складе проблеми… рушимо далі. І ось так, прокладаючи шлях невеликими переміщеннями, дістанемося нашої мети. Заодно й добру справу зробимо, допоможемо упокоїтися душам безвинно загиблих.

— Звучить непогано, — резюмував гном. — А з планом — це ще простіше здійснити, бо не торкатимемося, як сліпі кошенята, а підемо найкоротшим шляхом… Що ж, переконали. Я з вами… Але є ще одна умова…

— Яке?

— У Місті залишилися цінні для гномів речі. Ковадло і молот самого Вітора Агана. Не цінні для будь-якої іншої раси і священні реліквії для підгірного народу. На плані місце, де вони можуть бути не позначено, але я його знаю. Тож умова проста: я допомагаю вам, ви — мені.

— По руках, — простягнув я долоню Захірду. Гном плюнув у свою і міцним рукостисканням закріпив угоду.

1 ... 21 22 23 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"